Бабуся не може змиритись з появою внучки

Неля вийшла заміж одразу після закінчення університету. Вони з чоловіком взяли простору трикімнатну квартиру в іпотеку і жили щасливо. В чоловіка була робота з дуже хорошою зарплатою, а Неля працювала з дому в інтернеті і теж пристойно заробляла. Через два роки в них народився син.

Все було б чудово, якби не один нюанс: свекруха Нелі твердо переконана, що більше однієї дитини в сім’ї не повинно бути. Для неї справжній жах, якщо в родині навіть двоє дітей. За її словами діти – це суцільні труднощі та проблеми, але одну дитину треба народити, щоб ніхто не говорив, що подружжя хворі.

Можна собі уявити незадоволення свекрухи, коли приблизно рік тому Неля з чоловіком, на той момент вже щасливі батьки п’ятирічного хлопчика,  розповіли  бабусі звістку про те, що чекають на другу дитину. Звістка про другу вагітність Нелі стала для свекрухи трагедією.

Неля знала, що буде непросто і ділитися новинами не поспішала. Але рано чи пізно довелося, і такого концерту ні вона, ні навіть чоловік її не очікували.

Свекруха ридала в голос, голосила, шкодувала «нещасного» старшого внука, якому батьки «народять заміну», у якого в п’ять років закінчилося дитинство, так що там дитинство, все життя тепер під укіс …

Згодом, звісно, пристрасті вляглися. Свекруха якось взяла себе в руки, продовжила спілкуватися з сім’єю сина – «заради внука». Пару раз Неля з чоловіком ловили маму на тому, що вона жаліє «сиротину», який тепер, крім бабусі, «нікому не потрібен». Чоловік Нелі пару раз серйозно поговорив зі своєю мамою – і начебто диверсії припинилися.  Ну а те, що вона стала приторно ласкавою до внука, завалює його подарунками і цукерками, з багатозначними зітханнями гладить по голівці і щось бурмоче собі під ніс – ніби як не злочин.

– За пів року з народженням  другої дитини бабуся так і не змирилася, – зітхає Неля. – Всю вагітність дивилася на мене, як на ненормальну…

Пару місяців назад Неля народила прекрасну дівчинку. Вона легко справляється з дітьми і тепер уже сміється над своїми недавніми страхами на тему того, як же вона буде одна з двома: як годувати, як гуляти, як купати … Немовля багато спить, старший син сповнений цікавості,  допомагає в міру сил. Неля пристосувалася до всіх процесів і проблем немає. І все б було прекрасно, якби не свекруха.

Неля вірила, що дочка народиться, бабуся гляне на неї й розтане. Але дива не сталося. Свекруха старанно не помічає новонароджену внучку, не називає її по імені, взагалі не дивиться в ту сторону, де лежить дитина. Проте вважає своїм обов’язком прийти до старшого внука, провідати і демонстративно переконатися, що його не ображають батьки – у зв’язку з народженням конкурентки.

Нелю це, звісно, ображає і засмучує. Але, з іншого боку, вона намагається свекруху якось виправдати. Зрештою, малятко народилася ще зовсім недавно, бабуся ще не звикла, та й дитині поки ніхто, крім матері, не потрібен. Бабуся зараз допомагає, як може – гуляє зі старшим.

Втім, ще незрозуміло, чого більше від цієї допомоги, шкоди або користі: вона все йому дозволяє, з вулиці призводить перемазаний шоколадом і з повними руками дешевих іграшок. Що вона йому там, на вулиці, при цьому примовляє – можна тільки здогадуватися. І чим далі, тим більше Нелі все це не подобається. Спілкування бабусі з внуком – справа непогана, але дитину вона балує і розпускає. До того ж постійно трясеться над ним і багатозначно зітхає.

Скільки таких дітей, яким хтось вселив, що батьки в чомусь завинили перед ними, народивши брата / сестру? Ні до чого хорошого такі думки не призводять, ні в дитинстві, ні в майбутньому …  Можна, звичайно, поставити умову –  це не говорити, шоколад не давати, іграшки не купувати, а інакше …

Але ж за всім не прослідкуєш, велика ймовірність, що всі ці розмови та покупки підуть в підпілля, ще й дитину навчить брехати, замовчувати  та кривити  душею.  Не пускати бабусю до улюбленого внука – якось жорстоко. Гнати її в шию? Ну … дуже по-сучасному, звісно, але не хочеться.

Чи полюбить бабуся другу дитину, як думаєте? І як зараз варто діяти батькам?