– А чому я повинна буду себе обмежувати? Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність!

Уляні 29 років. У них з чоловіком півторарічна дитина та двокімнатна квартира в іпотеці. Уляна в декреті, а грошей зараз їм катастрофічно не вистачає, живуть в режимі надзвичайно жорсткої економії.

Фірма, в якій працює чоловік Уляни,  повільно і сумно йде на дно. Припинили виплачувати всі бонуси, премії, заохочувальні виплати, посадили людей на голий оклад. Ходять розмови про те, що і на чотириденний тиждень переведуть з пониженням зарплати. Чоловік Уляни, як і більшість його колег, почав пошуки нової роботи, але поки без результату. Нижче певного розміру зарплати вони опуститися не можуть – просто не вистачить на життя.

Все йде до того, що треба Уляні виходити на роботу. Там з радістю чекають її назад, це великий плюс. В їх компанії зараз стартують одразу кілька нових проектів і якщо Уляна вийде в найближчі пару тижнів, вона з самого початку зможе влитися в робочі групи, то у неї будуть чудові перспективи на найближчі пару років, з можливістю кар’єрного росту. Якщо ж зараз не вийти в офіс, а досидіти декрет до кінця, ну або залишитися вдома хоча б двох років дитини – не факт, що потім буде така «зручна» ситуація для старту у велике життя.

Загалом, Уляна зібралася виходити в офіс і звернулася до матері з питанням, чи не зможе вона сидіти з дитиною.  Марія Михайлівна до цього частенько виручала дочку, залишалася з онуком. Відпускала то в поліклініку, то в магазин, то зустрітися з подружкою. Минулого місяця і зовсім брала онука до себе з ночівлею – Уляна з чоловіком їздили на весілля. Впоралася прекрасно, хоча в глибині душі хвилювалася. Все-таки дитина зовсім маленька, без матері залишався на ніч вперше.

– І навіщо ти погодилася? – лаяла її подруга-сусідка. – Така відповідальність! Я ось своїм відразу сказала – років до трьох залишатися з внучкою Не буду зовсім. Це ваша дитина. Ось буде старша – там вже можна …

– Ну як же, – зітхала Марія Михайлівна. – Вони не так часто і просять, до того ж внук. Треба допомагати …

Але одна справа допомогти пару раз на місяць, а інше – впрягтись на постійній основі. Марія Михайлівна сказала дочці, що кожен день по десять годин сидіти з внуком, мабуть, не зможе. Занадто це непросто. Виручити дочку на випадок форс-мажору вона не відмовляється, пару раз на місяць посидить завжди. Але не кожен день … Загалом, Марія Михайлівна відмовилася, чого Уляна, здається, зовсім не очікувала.

Жінка зопалу заявила матері – якщо не будеш сидіти з внуком, і від мене, мовляв, допомоги не чекай.

– Дочка мені так і заявила – мовляв, якщо не будеш мені допомагати з дитиною, на мою допомогу в старості  можеш  теж  не  розраховувати!  – скаржиться  Марія Михайлівна тій самій подрузі-сусідці. – Ось так! А нічого, що я не зобов’язана? Виростила, вивчила, на ноги поставила! Більше нікому нічого не винна! А «заробляти» допомогу в старості – це взагалі за гранню!  І не треба мені допомагати! Обійдусь без її допомоги! Буде мені ще умови ставити!..

Посварилися, образилися одна на одну, не розмовляють. Уляна зараз дуже активно шукає няню. Всі більш-менш адекватні заламують таку ціну за повний десятигодинний робочий день з маленькою дитиною, що Уляні доведеться віддавати няні дві третини своєї зарплати. Та й адекватних і вільних ще знайти треба. Такі вже, як правило, працевлаштовані. А часу на пошуки особливо немає.

– Якось викрутимось! – каже Уляна. – Обійдемося без бабусі. Не хоче – не треба, нехай сидить вдома біля телевізора. Ну, буду зарплату віддавати няньці на перших порах, ну і що? Потім якось владнається це питання. Син в садок піде, зарплата збільшиться, чоловік, може, високооплачувану роботу знайде … А бабуся ще попросить допомоги!

– І що, не будеш допомагати? – питає її подруга і співробітниця.

–  А чому я повинна буду себе обмежувати? – з сарказмом у голосі перепитує Уляна. – Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність! Можливо, пару раз на місяць заїхати та привезти сумку продуктів я зможу. Але впрягатися на постійній основі – нізащо. Нехай сама!

А ви в таких ситуаціях на чиєму боці? Як вважаєте, батьки, які не сиділи з внуками, можуть розраховувати на допомогу в старості?