Чому людям наплювати на їх безпеку

Сьогодні поїхав в гості до далеких родичів.  Їхати до них всього кілометрів 60, але не суть. Приїхав і дивлюся – стоїть трійка БМВ року так 2008-го. Виявилася, це машина троюрідної сестри.

Машина на узбіччі, передні колеса вивернуті в сторону дороги. Я дивлюся: а колеса – літні. Думаю, що за неподобство. Ось це прикол. На дорозі сніг. Вранці було мінус один, до обіду прогрілося до +3. Кажу їй:

– Ти божевільна? По такій дорозі на літній гумі?

–  Глянь назад – там зимова стоїть. – відповіла вона.

Думаю: взагалі прикол.

– Як так? У тебе ж дочка, не боїшся?

Виявилося, у неї чоловік займається перепродажем машин і вона їздить на тому, що він в цей момент купив. Тобто у чоловіка таке ставлення до безпеки його рідних. Ну, думаю, я то не вчитель ім. Нехай їдуть.

Але самий прикол виявився, коли ми роз’їжджалися по домівках. Її машина стояла на снігу на узбіччі, моя в снігу на протилежному боці. Так виходило, що вона першою сіла в машину і повинна була їхати. Я ж поки сів, поки завівся, дивлюся – а вона стоїть з включеним поворотником і не їде. Ну, думаю, напевно мене пропускає.

І тільки я рушаю, дивлюся, а її задня вісь нещадно шліфує і навіть натяку на рушання немає. Приїхала! Зупинився, вийшов, кажу:

– Чого стоїш.

– Не можу рушити.

Я глянув на задню вісь, а там зимові колеса, але протектора практично немає, гума 2009-го року. На відчуття – пластмаса.

– Куди ти на такій гумі! Це ж небезпечно!

– Так їде, нехай і стоїть собі.

Виштовхав я її з ще одним братом з узбіччя на дорогу, на щастя, асфальт по дорозі вже просох і покотилася вона. А я поїхав задумавшись: невже людям так пофіг на свою безпеку? Адже це ж їхнє життя!