Одного дня, коли на душі у мене було погано, я запитала маму: «А чи можна полюбити ідіота (альфонса, негідника, брехуна і т.п.)?»

Мама, іронію якої потрібно черпати ложками, відповіла так:

«Полюбити можна навіть нічний горщик.

Але вже тоді будь добра чесно визнати, що любиш ти саме нічний горщик і чекаєш від нього не більше, ніж варто чекати від нічного горщика …

І все піде так добре, як буває тоді, коли використовуєш річ за її прямим призначенням …

Але горе тобі, якщо ти, полюбивши нічний горщик, будеш усім розповідати, що відхопила яйця Фаберже і володієш тепер незліченним скарбом …

І ще гірше, якщо ти сама почнеш вірити, що ось ще трішки і «яйця» стануть приносити капітал і що вони тільки тимчасово лежать на полиці, але варто їх трохи довести до ладу, як вони засяють всіма кольорами відразу …

І зовсім біда, якщо ти будеш щодня пхати голову у свій нічний горщик і з пристрастю допитувати його на предмет того, коли він, сволота така, стане таким же цінним, як яйця Фаберже …

Коротше, навчися любити саме те, що ти полюбила, а не те, що ти собі придумала! »

Без коментарів … Браво, мамо!

джерело