Цікаві істричні фактм про кредити

У кредиту і  кредитування дуже  багата історія. Слово «кредит» походить від латинського «credere», яке перекладається як «вірити» або «довіряти». Воно й не дивно, адже довіра – це важлива частина процесу кредитування. Без довіри ніхто б не позичав нічого.

Ми вирішили розповісти вам кілька цікавих фактів про кредити.

 

1. Безготівкові кредити
Вперше з кредитуванням людство зіткнулося ще до нашої ери. Тоді замість грошей давали в борг продукти і господарські речі. Людина через обумовлений проміжок часу зобов’язувалась повернути їх з «відсотками»: корову з телям або мішок зерна з ще одним мішком. В ті часи існував моральний кодекс, якого всі намагалися дотримуватися. Так, наприклад, якщо рік видався неврожайним, то повернення «зернової» позики переносилось на наступний. Хлібороба не можна було турбувати і вимагати повернути борг до тих пір, поки він не закінчить збір врожаю.

 

2. Кредитне законодавство
Законодавство з кредитування стало зароджуватися близько 2000 років тому. Цим процесом вперше став активно займатися цар Хаммурапі, жорстко контролюючи кредиторів і умови, на яких видавалися кредити. Правитель Вавилона вважав, що Займодатель не має права вимагати від свого боржника суму понад видану більш, ніж 33% від неї. Якщо кредиторів ловили на ухиленні від цього правила, то Хаммурапі зобов’язував їх безоплатно віддавати боржника суму, колись взяту в борг.

 

3. Боргова яма
Про словосполученні «боргова яма» багато хто з нас чув, але мало хто знає, звідки воно взялося. У далекі часи кредитору в заставу залишалося не тільки майно, а й тіло людини, яка взяла позику. Якщо кредит вчасно не було погашено, то кредитор мав право посадити боржника в яму на місяць. Протягом цього часу за ним повинні були прийти родичі, принісши гроші для погашення кредиту. Якщо цього не траплялося, то людина потрапляла в рабство до кредитора на 3 роки.

 

4. Термін «іпотека»
Нypotheke – слово з грецької мови, яке в перекладі означає «застава». У Стародавній Греції до іпотеки вдавалися тоді, коли кредит брався під земельну ділянку. На ній встановлювався високий стовп з написом «hypotheke». Він служив нагадуванням позичальникові про те, що той винен грошей. Якщо в призначені терміни кредит не був погашений, то ділянка відходила кредитору.

 

5. Стягнення відсотків – страшний гріх
У Стародавній Греції і Стародавньому Римі кредитуванням займалися церкви. Це були могутні гравці ринку кредитування, у владі яких перебували земельні ділянки, нерухомість і величезна кількість грошей. Вони могли диктувати різні умови для позичальників, іноді ставлячи їх в безвихідні умови. Незважаючи на це, в ті часи діяло правило «Мій будинок – моя фортеця». Боржника, який не погасив вчасно кредит, не мали права арештовувати, якщо той перебував удома. Однак такий стан речей скоро змінили банківські установи, які повністю «перетягнули» кредитування на себе. З тих пір церква погано відноситься до стягування відсотків, вважаючи цю дію страшним гріхом.

 

6. Бідняки – справні платники кредитів
Як це не парадоксально звучить, але люди з низьким рівнем достатку завжди належали до категорії «справних платників кредитів». Вони знали, що якщо вчасно не віддати позику, то піде покарання. А ось злісними неплатниками кредитів завжди були багаті і владні люди. Вони безсоромно оформляли кредити в банківських установах, зовсім не намагаючись їх погасити. До них, до речі, належали і царські особи.

 

7. Давня Русь
Кредитування існувало і в Стародавній Русі. Тих, хто вчасно не погашав кредити, чекало покарання – публічна прочуханка. Під час неї боржник намагався кричати, якомога голосніше. Така поведінка давала свої плоди: хтось із рідних починав відчувати жалість до нещасного і погоджувався погасити за нього кредит. Трохи пізніше, в XVIII столітті, був відкритий Державний земельний банк, послугами кредитування якого могли користуватися тільки дворяни. Відсоток позики становив 6% річних. У заставу залишалися землі або майно.

 

8. Олександр Дюма
Французький письменник Олександр Дюма вважався злісним неплатником кредитів. У 1852 році на автора трилогії про мушкетерів було подано 53 позови до суду від позикодавців. Загальна сума невиплачених грошей склала 107 000 франків. Замість того, щоб вирішити проблему з кредиторами і судом, Дюма поїхав до Брюсселя. У своїх інтерв’ю письменник неодноразово говорив про те, що він в житті нікому не відмовив у грошах, крім кредиторів. Це насправді було так. Дюма любив жити на широку ногу, ні в чому собі не відмовляючи. Його оточення, яке було чималим, користувалася прихильністю Олександра, всіляко намагаючись жити за його рахунок.

 

9. Індіанці племені квакіутль
У індіанців, які входять в плем’я квакіутль, існував досить цікавий звичай. Позичальнику на час кредитування Займодатель віддавав в заставу своє ім’я. Якщо кредит вчасно не погашався, то неплатник опинявся безіменним: ніхто не мав права його називати по імені. Як тільки кредит погашався, ім’я назад поверталося власнику.

 

10. “Пармезан”
В Італії є банк, який замість застави приймає сир “Пармезан”. Цей продукт настільки унікальний і любимий італійцями, що погасити ним кредит не складає труднощів. Головки “пармезану” виставляються на аукціон і успішно реалізуються. Гроші від цього заходу йдуть в рахунок погашення боргу. До слова, Пармезан – один з тих сирів, який, чим довше зберігається, тим більше цінується.
джерело