О 2 годині ночі чую тупіт маленьких ніжок

О 2 годині ночі чую тупіт маленьких ніжок: донечка прийшла в мою кімнату.

Я лежу тихо і ледь дихаю. Можливо вона повернеться до себе і не потривожить мене, сплячу …

– Мама! Мамочка! – кличе вона трохи захриплим від сну голоском.

– Так … Що сталося? – ледве-ледве кажу я у відповідь, не в силах приховати своєї досади.

Вона замовкає, очі її блищать в тьмяному світлі.

– Мам … Я люблю тебе! … – А я тебе … – А я сильніше! … Лягає поруч і тут же засинає.

Але її слова все ще висять в прохолодному нічному повітрі. Якби я могла доторкнутися до них і взяти, я б схопила ці слова і притиснула їх до своїх грудей … У повітрі ще тремтить тихий голос, який шепоче найкращі слова на світі: я люблю тебе …

Посмішка торкається моїх губ і я повільно видихаю, побоюючись, що спогад піде.

Одного разу ця маленька дівчинка стане дорослою дівчиною..

Одного разу я зможу приймати душ на самоті …

Одного разу я спокійно вип’ю чашечку кави і почитаю улюблений роман …

Одного разу я вийду з дому одна, не турбуючись, що мене хтось чекає назад …

Одного разу я поверну собі себе …

Але сьогодні я віддаю себе їй.

Я втомлююся, іноді у мене не вистачає сил, але я знаю, що мене ТАК люблять і я ТАК потрібна.

І повірте, це Кращі Миттєвості Мого Життя.