Чому ми відчуваємо, коли на нас дивляться?

Розгадати всі загадки і дізнатися всі можливості нашого мозку – це головна мрія сучасних вчених. Але щоб знайти відповіді на питання про тонкощі його роботи не вистачить і тисячі років!

Одне з найбільш таємничих і цікавих явищ в нашому житті – це фіксування мозком чужого погляду. Як він це робить?

Як пише психолог Ілан Шрірам, ми сприймаємо навколишній світ не тільки органами чуттів. У людському мозку також присутні особливі «системи» сприйняття. Це здається неймовірним, але якщо не так, то як же тоді ми відчуваємо чужий погляд? Це відчуття – один із проявів інстинкту виживання.

Деякі ссавці теж можуть ідентифікувати погляд інших тварин, але людина особливо відзначилася в цьому. Ми дуже чітко визначаємо, в якому напрямку потрібно подивитися, щоб «зловити» пильний погляд.

Згідно дослідженням, коли це відбувається, в головному мозку людини активізуються певні клітини.

« Те, що людина може вловлювати на собі чужий погляд, говорить про соціальну природу людей. Ми можемо спілкуватися не тільки вербальними і невербальними способами, але і інстинктами », – говорить доктор психологічних наук Колін Кліффорд.

Людський мозок виконує дуже багато роботи, про яку ми навіть не замислюємося. Ми ж не розуміємо, як саме нам вдалося відчути чужий погляд.

Як тільки ви відчули дискомфорт і «зловили» чужий погляд, ваш мозок починає включати інші механізми : він аналізує відстань до «спостерігача», невербальні сигнали, які подає його тіло, і пов’язані з ним можливі загрози. І все це відбувається за якісь мілі секунди!

Цікаво те, що коли більшість учасників експерименту були в темних сонцезахисних окулярах, то ймовірність виявлення «спостерігача» падала.

За словами Кліффорда, прямий погляд говорить нам про панування або загрозу. Якщо ваш мозок відчуває загрозу, то він тут же відправляє вас на пошуки «спостерігача». Це закладено природою – якщо є загроза, заради своєї ж безпеки не можна упускати її з поля зору.

Так що ця реакція виникає завдяки нашому інстинкту самозбереження і виживання. А от які саме особливі «системи» сприйняття нашого мозку нею керують, залишається загадкою.