Чому ми пам’ятаємо тільки дещо зі свого дитинства

Кожен з нас зі свого дитинства  пам’ятає тільки певні моменти. Дуже багато речей ми забули. Чому так відбувається?

Існує кілька  пояснень цьому феномену.

 
По Фрейду

На дитячу забудькуватість звернув увагу ще Зигмунд Фрейд. У своїй роботі 1905 «Три нариси з теорії сексуальності» він, зокрема, розмірковував про амнезію, яка охоплює перші п’ять років життя дитини. Фрейд був впевнений, що дитяча (інфантильна) амнезія не є наслідком функціональних розладів пам’яті, а випливає з бажання не допустити у свідомість дитини ранні переживання – травми, які завдають шкоди власному «Я».

Такими травмами батько психоаналізу вважав переживання, пов’язані з пізнанням власного тіла або засновані на чуттєвих враженнях від почутого або побаченого. Фрагменти спогадів, які все ж можуть спостерігатися в дитячій свідомості, Фрейд називав маскуючими.

«Активація»

Результати дослідження вчених з Університету Еморі, Патриції Байєр і Марини Ларкін, опубліковані в журналі «Memory», підтверджують теорію про час народження дитячої амнезії. На думку вчених, її «активація» відбувається у всіх без винятку жителів планети в семирічному віці. Вчені провели серію експериментів, учасниками яких стали трирічні діти, яких попросили розповісти батькам про найяскравіші враження.

Через кілька років дослідники повернулися до тестів: вони знову запросили тих же самих дітей і попросили їх згадати розказане. П’яти-семирічні учасники експерименту змогли відновити в пам’яті 60% того, що відбувається з ними в віці до трьох років, в той час, як восьми – десятирічні – не більше 40%. Таким чином, вченим вдалося висунути гіпотезу про те, що дитяча амнезія настає у віці 7 років.

Навколишнє середовище

Канадський професор психології Керол Петерсон вважає, що серед інших факторів на формування дитячих спогадів впливає середовище. Підтвердити свою гіпотезу він зміг в результаті масштабного експерименту, учасниками якого стали канадські та китайські діти. Їм запропонували згадати за чотири хвилини найяскравіші спогади перших років життя. У пам’яті канадських дітей ожило вдвічі більше подій, ніж в пам’яті китайських дітей. Цікаво також, що канадці переважно згадували особисті історії, в той час, як китайці поділилися спогадами, співучасниками яких була їхня сім’я або група однолітків.

Без вини винуваті?

Фахівці медичного центру при державному дослідному університеті штату Огайо вважають, що діти не можуть поєднати свої спогади з конкретним місцем і часом, тому в більш пізньому віці відновити епізоди з власного дитинства стає неможливо. Відкриваючи для себе світ, дитина не ускладнює себе прив’язкою, яка відбувається до тимчасових або просторових критеріїв. На думку одного зі співавторів дослідження Саймона Денніса, діти не відчувають необхідності запам’ятовувати події разом з «накладаються обставинами». Дитина може пам’ятати про веселого клоуна в цирку, але навряд чи скаже, що шоу починалося о 17.30.

Довгий час вважалося також, що причина забування спогадів перших трьох років життя криється в неможливості пов’язати їх з конкретними словами. Дитина не може описати те, що сталося через відсутність мовних навичок, тому його свідомість блокує «непотрібну» інформацію. У 2002 році в журналі «Психологічна наука» було опубліковано дослідження про взаємозв’язок мови та дитячої пам’яті. Його автори Габріель Сімкок і Харлін Хейн провели серію експериментів, в ході яких намагалися довести, що діти, які не навчилися ще говорити, не здатні «закодувати» те, що відбувається з ними в спогади.

Клітини  «стирають» пам’ять

Канадський вчений Пол Франкланд, активно вивчає феномен дитячої амнезії, не згоден з колегами. Він вважає, що формування дитячих спогадів відбувається в зоні короткочасної пам’яті. Він наполягає, що маленькі діти можуть пам’ятати своє дитинство, барвисто розповідати про події, що відбуваються, учасниками яких вони були недавно. Однак з часом ці спогади «стираються». Група вчених на чолі з Франкланда припустили, що втрата дитячих спогадів може бути пов’язана з активним процесом утворення нових клітин, який отримав назву нейрогенез.

За словами Пола Франкланда, раніше вважалося, що утворення нейронів призводить до формування нових спогадів, але останні дослідження довели, що нейрогенез здатний паралельно прати інформацію про минуле. Чому ж тоді люди не пам’ятають найчастіше перші три роки життя?

Причина в тому, що на цей час припадає найбільш активний період нейрогенезу. Потім нейрони починають відтворюватися з меншою швидкістю і залишають недоторканими частину дитячих спогадів.

Дослідним шляхом

Для перевірки свого припущення канадські вчені провели експеримент на гризунах. Мишей поміщали в клітку з настилом, по якому пускали слабкі електричні розряди. Повторний візит в клітку приводив дорослих мишей в панічний жах навіть після закінчення місяця. А ось молоді гризуни охоче відвідували клітку вже на наступний день.

Вченим також вдалося зрозуміти, яким чином нейрогенез впливає на пам’ять. Для цього у піддослідних штучно викликали прискорення нейрогенезу, – миші швидше забували про біль, яка виникала при відвідуванні клітки. На думку Пола Франкланда, нейрогенез, скоріше, благо, ніж зло, адже він допомагає захистити мозок від надлишку інформації.