Чому ми часто плануємо зробити одне, а насправді робимо інше
Ймовірно, вам знайомий такий стан справ: людина бажає бути успішним, хоче до успіху йти, постійно заявляє про це, а насправді крім слів, ніяких конкретних рухів не робить. Тільки продовжує говорити: «Так, я впевнений, я хочу змінитися, мені треба стати більш активним, стати більш рішучим і т.д.».
Ситуація вам, напевно, знайома, а можливо, це і ваша ситуація теж.
Бажання змінюватися на краще є, а конкретних дій немає, або вони несуттєві настільки, що навіть ви самі це розумієте. І адже не можна сказати, що людина або ви не хочете змінюватися. Просто, є «щось», що постійно заважає цьому позитивному наміру, приховано або явно.
Дуже поширені заяви по цій темі:
Сам не зрозумію, чому нічого не роблю.
Хочу, дуже хочу, але не роблю.
Намічаю план активних змін на завтра, а завтра просто не згадую взагалі про прийнятий намір.
Що це і чому так трапляється?
Людина сама хочу, але по факту нічого не робить. Корить саму себе, лає, але залишається без потрібного руху. Якесь роздвоєння особистості. Просте і шаблонне пояснення причин такої поведінки зазвичай зводиться до ліні. Але шаблон він тому і шаблон, що поверховий, а заглянути за нього не кожен може і вміє. Для цього необхідні знання. І навіть якщо, і справді, лінь, то і у ліні є свої причини, дізнавшись і змінивши які, від ліні цілком можна позбутися.
Лінь – це не причина, вона наслідок.
Підключаємо образне мислення
Уявіть, робочий стіл вашого комп’ютера. На ньому є іконки програм, через які ви запускаєте певні, відповідні даним програмам, дії. Тепер проведемо аналогію. Робочий стіл персонального ПК – це свідомість людини. Свідомість людини – це область, в якій ми усвідомлюємо та оцінюємо себе як особистість з певним набором якостей, здібностей і можливостей. На якій здійснюємо ревізії себе ми, до речі, абсолютно на автоматі, визначаємо зону нашої життєдіяльності і її межі.
Фактично, ми асоціюємо себе виключно з свідомістю і з наявною в ній інформацією. В якийсь момент ми приймаємо рішення та усвідомлюємо його, спираючись тільки на інформацію, очевидно доступну в файлах свідомості (робочого столу).
Те, що виходить за рамки його можливості контролювати, покривається для нас «мороком» і як би не існує. Як з очима: те, що в поле їх зору не потрапляє, увагою враховується вже гірше. Відбувається все як з робочим столом ПК. Що на ньому є – бачу і звертаю увагу. Те, що зберігається в файлах, відсутніх на робочому столі, в яких немає щоденної необхідності, – можу забути й не згадувати зовсім.
Але, якщо я забув і не використовую файли, скажіть, вони продовжують впливати на загальну роботу комп’ютера? Особливо, якщо файли «важкі»? Крім того, що думає сама про себе «свідомість – робочий стіл», з якою важливістю вона сама до себе ставиться і якою незалежною від «внутрішньої операційної системи» себе уявляє, вона знаходиться під контролем програм, прихованих в глибині операційної системи й увазі не доступних зовсім. Вони зберігаються в файлах, відсутніх на робочому столі, в яких немає щоденної необхідності, – можу забути й не згадувати зовсім.
Є дві системи управління: очевидна і прихована
Щоб було зрозуміліше: очевидною системою управління ми називаємо «певним чином впливає», прихованої системою управління називаємо «спонукає до певної дії». Те, що людина робить певну дію – це робота очевидної системи управління. Яка причина змушує людину чинити певну дію – це прихована в людині та недоступна увазі свідомості система управління. Однак, свідомість більшою мірою підпорядковується тому, що від її уваги приховано і що її захисні фільтри навіть не «бачать».
На порівнянні з явною системою управління (іконки робочого столу), на яку людина сама впливати та змінювати може, система прихованого управління була сформована раніше, ніж людина стала себе усвідомлювати як індивідуальність. Ця система є більшою мірою успадкованою і частиною вкладеною ззовні. Ім’я їй – система цінностей людини.
Розуміти систему цінностей в такій ситуації треба не як моральний аспект особистості, а як форму і частину несвідомої людини. Моральні аспекти особистості людини як раз є малесенькою вершиною айсберга, більша частина якого знаходиться поза свідомістю. Система цінностей визначає те, як людина мислить, створює думку про значення в житті речей і явищ, що зустрічаються в природі та суспільстві (соціальних установок).
Наприклад, прийшов час людині створювати сім’ю. Це час вибору. Як ви думаєте, що сприяє вибору? Відповідей буде багато, вони будуть різними, але знаменник у них буде один – вибір людини буде заснований на прихованій в несвідомій системі цінностей. Це буде вибір, заснований саме на несвідомому, а у свідомості просто буде пояснення вже зробленого вибору. Помилково взагалі думати, що ми робимо більшість виборів, ґрунтуючись на інтелектуальному розрахунку. Це казка для заспокоєння свідомості та розради его, яке в ній проживає. Більшість вчинків людина робить, виходячи з вірувань, а вірування є частиною системи цінностей.
Чому ж людина говорить одне, а робить по іншому?
У конфлікті між свідомими заявами людини та несвідомими маніпуляціями закладеної в ній системи цінностей явним призером змагань буде саме остання. Якщо людина все-таки хоче досягти успіху в сенсі загальноприйнятих понять, наприклад, досягти свободи, лідерства, щастя, розвитку; то їй в першу чергу треба вивчати та налагоджувати своє внутрішнє сприйняття особистості. Запорука перемоги або поразки прихована саме там.
І якщо всередині вас є конфлікт між бажаним і дійсним, то пора в дорогу – дослідити власний внутрішній світ. Шукати та знаходити дійсну причину того, що відбувається у вашому житті.