Що з вами не так?

– Що ти за безтолоч? Ти скоро в школу підеш, як ти там будеш? Тобі ж говорили, як одягати, а ти негідник нетямущий! – на підвищеному тоні висловила мати своє обурення дитині.

У мене мимоволі скривилося обличчя, в голові жваво на малювалася картина, як величезного розміру тітка грозовою хмарою нависла над маленьким і беззахисним малюком. Але ж ні, помилочка вийшла. Повз мене пропливла звичайна жінка, правда з перекошеним від злості обличчям і йдучою позаду дитиною з мокрими очима.

Не знаю як у вас, але у мене ще з дитинства алергія на крик і агресію, коли ми жили в малосімейці, сусідка ніколи не стримувалася в своїх емоціях по відношенню до сина. Так як моя мама завжди була стримана, ніколи не дозволяла собі ніяких образ ні на чию адресу, мені було дуже прикро за цього малюка, я бачила, як це позначалося на ньому і я з дитинства ввібрала негативне ставлення до грубих висловлювань, агресії і підвищеного тону .

Пару днів назад ми опинилися на дитячому дні народженні в розважальному центрі. Святкова програма була закінчена і можна було просто бігати і гратись на чому захочеться. У дитячих кімнатах є такі басейни з конструкторами лего, там можна зібрати все, що тобі заманеться. Молодша бачить це море з лего, тягне туди і мені нічого не залишається, як змиритися зі своєю долею. А поруч сидить тато з сином і теж щось збирають.

– Цією рукою не правильно брати, – вихоплює деталь і суне в праву руку. І зирк на мою дочку. Вона у мене лівша, але правою рукою теж добре орудує, але не охоче.

– Вона у вас не правильно бере деталі. Чому не поправляєте? – робить мені зауваження чоловік.

– Вона лівша, – трохи сторопівши, кажу я.

– Це неправильно, треба переучувати.

– Чому неправильно?

– Тому що неправильно.

Не виходить у нас конструктивного діалогу. Ось неправильно і все. І трохи що його дитина не так зробить, він йому: “Це не правильно, це не так”.

Стільки поправок і заборон я за все життя не почула, як за ці пів години. І це був найбільш примхливий і неслухняний хлопчик з усіх в цій дитячій кімнаті. Йому то щось забороняли, то вказували на помилки, батько при цьому не гребував і підвищенням голосу.

І це не рідкісне явище, коли на дитину кричить або принижує в громадському місці один з батьків.

Що дитина може зробити такого, щоб при людно на нього підвищується голос? Це ж приниження гідності в чистому вигляді, знищення його як особистості.

Я не розумію, що не так з людьми, які себе це дозволяють. Немає ніякого їм виправдання.

І ось ще з приводу заборон завжди потрібно пам’ятати: “У найсуворіших батьків виростають найбільш досвідчені брехуни.”

Накипіло.