Притча про вічний пошук і його наслідки

Багато років тому в одному місті існувала величезна бібліотека. У ній були зібрані абсолютно всі знання і таємниці світу. Проте, сталося нещастя і  з волі випадку бібліотека згоріла. Разом з нею згоріли й всі знання, які були зібрані мільйонами людей по всьому світу за довгий-довгий час.

Якимось випадковим чином вціліла лише одна рукописна книга, яка містила в собі один з головних секретів світобудови. Багато років цей рукопис перекладали з місця на місце, навіть не відкриваючи його. Потім книга потрапила в старий книжковий магазин, де провела на віддаленій полиці ще з десяток років. Все змінилося тоді, коли в крамниці з’явився новий господар.

Він вирішив перебрати всі книги, внести їх в картотеку та позбутися від непотрібного мотлоху. Так стара рукописна книга опинилася в сміттєвому баку. І єдиною людиною, котра відкрила її за всі ці роки, був  жебрак, який проходив повз сміттєвий бак. Була прохолодна ніч і він заглянув в бак в надії знайти щось, з чого можна розвести багаття. Але перш ніж спалити книгу, він поцікавився, що ж там написано.

А в книзі говорилось про наступне: «У того, хто зможе на березі моря знайти гарячий камінь, збудеться будь-яке бажання».

Жебрак вирішив, що втрачати йому все одно нічого і відправився до моря. Він ходив по березі, брав в руки камінь за каменем, але вони були однаково холодні і жебрак кидав їх у море. Пройшли дні, тижні, місяці, роки …

І ось одного разу трапилася неймовірна річ, яка могла трапитися лише раз в кілька сотень років – його рука торкнулася гарячого каменя.

Він підняв його і … за звичкою викинув в море.

Мораль : Часто ми, знайшовши те, що шукали, проходимо повз лише тому, що звикли шукати, а не знаходити …