Про сильних і слабких людей

Ви коли-небудь помічали, що є люди, яким весь час потрібна допомога? Вони постійно ниють, скаржаться на проблеми на своє життя і проти вашої волі втягують вас в свої справи?

Відмовити їм нам чомусь незручно. Нам завжди стає шкода  людину, вона ж така бідна і нещасна, сама не може свої проблеми вирішити. Саме тому ви уже вкотре, зціпивши зуби, починаєте займатися чужими проблемами. Однак проблеми у цих людей, як правило, не закінчуються ніколи. І ви, їдучи по цьому замкнутому колу, в кінці кінців, вимотуєтеся остаточно і просто падаєте.

Ось тут і настає час задуматися, а хто допоможе вам? А хто вас пожаліє? Відповідь, як правило, завжди одна – ніхто.  Вам чомусь ніхто не допоможе і жаліти вас теж ніхто не стане. Чому?  Ви ж – сильні. Ви і самі впораєтеся. Навіщо ж вас жаліти?

Але звідки беруться сильні і слабкі (фізичний стан тут абсолютно ні при чому, ми в даному випадку маємо на увазі зовсім інше)?

Чому одні люди самостійно, не чекаючи нічиєї допомоги, просто вирішують власні проблеми, а інші постійно ниють, бідкаються і примушуючи оточуючих повірити в те, що весь світ повинен допомагати їм, нещасним?

Скажете, що так розпорядилася природа? Що слабкий слабкий спочатку, а сильний уже народжується з певним набором бійцівських якостей? І тому просто зобов’язаний всіляко підтримувати того, у кого цих якостей немає? Це повна маячня!

Ким бути – слабкою або сильною – людина вибирає сама. Скажемо більше:  немає такої сильної людини, яка б не мріяла хоч на мить стати слабкою. Просто вона не може дозволити собі розкіш бути слабкою. Тому що, слабкість це (так, так) розкіш!

Подумайте  самі: що доводиться робити, коли поруч немає нікого, хто готовий вас пожаліти і на кого можна було б перекласти свої проблеми? Правильно! Засукувати рукави і працювати – над вирішенням цих самих проблем. І тоді ви автоматично стаєте сильною – у вас просто немає іншого виходу. А у слабкої людини завжди є хтось, кого можна попросити про допомогу і при цьому бути абсолютно впевненою, що їй не відмовлять. Скажете, це не розкіш? Так, про такі “соціальні гарантії” можна тільки мріяти!

І знаєте, що найголовніше? Що ці хитрі «слабкі»  люди відмінно навчилися вибирати з усіх «сильних» саме тих, хто обов’язково звалить на себе чужий вантаж. Вони – «слабкі» насправді вже давно вміють маніпулювати сильними, волаючи до їх милосердя і підкреслюючи їх особливу здатність справлятися з життєвими труднощами: «Ну, допоможи, ну, ти ж можеш!» або «Ну, ти ж такий молодець, такий  досвідчений, не те, що я».

Хоча насправді допомагати потрібно якраз сильним людям, адже тільки вони одні знають (ну, може бути, крім них ще дуже вузьке коло людей), як важко дається ця зовнішня сила. Як зношена і ранена  у них душа, в яку такі «слабкі» так і прагнуть залізти.

Загалом, шановні сильні, бережіть себе. Любіть в першу чергу себе. Тому  що – ось такий парадокс – саме сила і є вашим найслабшим місцм. Ну, а у слабких все – відповідно – навпаки.