«Перша дружина – це душа»: стародавня притча про найважливіше в житті

У одного султана було чотири дружини. Найбільше він любив свою четверту дружину – наймолодшу і ласкаву. Султан дарував їй багато одягу, коштовностей, пестив її і плекав. І вона була весела і радувала його.

Він любив і свою третю дружину – виняткову красуню. Вирушаючи в інші країни, він завжди брав її з собою, щоб всі бачили її красу, і завжди боявся, що одного разу вона залишить його і втече до когось іншого.

Султан любив і свою другу дружину – хитромудру і досвідчену в інтригах. Вона була його довіреною особою, завжди розумна, доброзичлива і терпляча. Коли у султана були проблеми, він довіряв їх другій дружині, і вона допомагала чоловікові вийти зі складної ситуації, пережити важкі часи.

Перша дружина була найстарішою і дісталася йому у спадок від покійного старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові і робила все можливе для збереження і примноження багатств як самого султана, так і всієї його країни. Незважаючи на це, султан не любив свою першу дружину, і навіть те, що вона сильно його любила, султана не обходило. Він не звертав на неї ніякої уваги.

Якось султан захворів. Згадав він тоді своє життя, сповнене розкоші, і подумав: «Зараз у мене чотири дружини, але коли я помру, залишуся один» . І він запитав свою четверту дружину:

– Я любив тебе більше за всіх інших, я віддавав тобі все найкраще, беріг тебе з особливим старанням. Зараз, коли я йду, ти готова слідувати за мною в царство мертвих?

– І не думай! – відповіла четверта дружина і пішла, не зронивши більше ні слова. Її слова, як кинджал, вразили серце чоловіка.

Засмучений султан запитав свою третю дружину:

– Я захоплювався тобою все моє життя . Зараз, коли я йду, ти готова слідувати за мною в царство тіней?

– Ні! – відповіла його третя дружина. – Життя таке прекрасне! Коли тебе не стане, я думаю вийти заміж!

Султан засумував – такого болю його серце ще ніколи не знало. Тоді він запитав свою другу дружину:

– Я завжди приходив до тебе за допомогою, і ти завжди допомагала мені і була для мене найкращим радником. Зараз, коли я йду, ти готова слідувати за мною туди, де бліді тіні стогнуть і молять володаря душ про пощаду?

– Дуже шкода, що не можу тобі допомогти в цей раз, – відповіла друга дружина. – Найбільше, що я можу зробити, це з честю тебе поховати.

Її відповідь вразила султана, як тисячі громів і блискавок. У цей момент він почув голос:

– Я піду з тобою  туди, куди ти підеш, до кінця!

Султан подивився в сторону голосу і побачив свою першу дружину – виснажену і зморену горем, майже невпізнанну. Вражений султан промовив:

– Я повинен був уважніше ставитися до тебе, поки міг це робити!

У кожного з нас є чотири дружини:

Наша  четверта дружина  – це наше тіло; не має значення, скільки сил і часу ми вкладаємо в те, щоб виглядати добре, воно нас залишить, коли ми підемо.

Наша  третя дружина  – це наша кар’єра, влада, гроші, багатство, соціальне становище. Коли нас не стане, вони відійдуть іншим.

Наша друга дружина  – це наша сім’я і родичі. Не важливо, скільки вони нам допомагали тут, найбільше, що вони можуть зробити для нас – це супроводити до могили.

Наша перша дружина  – це наша душа, часто ігнорована нами через гонитву за удачею, владою, багатством і задоволеннями. Незважаючи на це, душа – єдина, хто супроводжує нас скрізь, куди б ми не пішли.

Ставлячись до неї з турботою і увагою, оберігаючи і розвиваючи її, ми можемо подарувати світу і собі найбільший подарунок.