О 2 годині ночі чую тупіт маленьких ніжок

О 2 годині ночі чую тупіт маленьких ніжок: донечка прийшла в мою кімнату. Я лежу тихо і ледь дихаю. Можливо вона повернеться до себе і не потривожить мене, сплячу …

– Мама! Мамочка! – кличе вона трохи захриплим від сну голоском.

– Так … Що сталося? – ледве-ледве кажу я у відповідь, не в силах приховати своєї досади. Вона замовкає, очі її блищать в тьмяному світлі.

– Мам … Я люблю тебе! …

– А я тебе …

– А я сильніше! … Лягає поруч і одразу засинає. Але її слова все ще висять в прохолодному нічному повітрі. Якби я могла доторкнутися до них і взяти, я б схопила ці слова і притиснула їх до своїх грудей … У повітрі ще тремтить тихий голос, який шепоче найкращі слова на світі: я люблю тебе …

Посмішка торкається моїх губ, і я повільно видихаю, побоюючись, що спогад піде. Одного разу ця маленька дівчинка стане дорослою дівчиною..а синуля – чоловіком … .Одного разу я зможу приймати душ на самоті … Одного разу я спокійно вип’ю чашечку кави і почитаю улюблений роман … Одного разу я вийду з дому одна, не турбуючись, що мене хтось чекає назад … Одного разу я поверну собі себе …

Але сьогодні я віддаю себе ЇМ. Я втомлююся, іноді у мене не вистачає сил, але я знаю, що мене ТАК люблять і я ТАК потрібна. І повірте, це Кращі Моменти Мого Життя.