Ніколи не ходіть на зустрічі однокласників …
Справа була в супермаркеті. «Діма, ти ?!» – звучить радісний крик. Обертаюся: до мене поспішає огрядна рум’яна тітонька з пакетами. «Ні, думаю, помилився, хіба мало Дім в великому місті».
А тітонька вже близько, вже явно спішить мене обійняти-розцілувати. І тут впізнаю її. Це колишня однокласниця. Не бачилися ми дуже давно. Посміхаюся вимучено, з ходу брешу: «А ти майже не змінилася …»
Вона бачить, що я брешу, але все ж кокетливо шарудить пакетами і питає, чи піду я на зустріч однокласників? Я зам’явся.
Моя «тітонька» в молоді роки дійсно була дуже спокусливою: я запам’ятав її в облягаючому довгому светрі, який так смачно підкреслював груди і талію. Вона була весела, життєрадісна і одного разу ми цілувалися на морозі після дискотеки… А тепер у неї двоє дорослих дітей, гіпертонія, пакети в руках і ніякої талії.
Вона знову цікавиться: чи піду я на зустріч? Я відповідаю: так, звичайно, так хочеться всіх побачити!
І знову брешу: я не хочу нікого побачити. І не хочу, щоб бачили мене.
І ось чому.
Всі ці зустрічі однокласників / однокурсників – досить важке випробування. Особливо для жінок. Якщо ти не бачила своїх знайомих років двадцять, то треба десять разів подумати, чи варто приходити взагалі. Жінці важливо відчувати тріумф. Почути: «Таню! Ти все така ж струнка! », Або « Олю, та ти немов у десятому класі! ».
Можливо, вона це почує. Лише тому що ми добре виховані і знаємо, що дамам треба говорити компліменти. Але в очах вона прочитає: «Що з нею стало, господи!». Від жіночого погляду це не вислизне.
Ми не стаємо красивішими з роками. Багатшими, розумнішими, успішнішими – так. Але ніякий ботокс і процедури не зроблять вас такою, як у випускному класі. Давайте будемо чесні.
Вся підлість в тому, що однокурсники / однокласники сподіваються зустріти ту ж Таню-Олю, з якою вони розлучилися 10-20 років тому. Дульки з маком! Побачать вони зовсім інше. Навіть якщо жінка приїде на лексусі з персональним водієм, буде у сукні Діор і з сумкою Ермес – все це тільки маска. Вона буде сорокарічною дамою, яка всього лише намагається молодитися. Сексуальної дівчини в міні вони не побачать.
Чоловіки не вміють приховувати розчарування, а жінки вміють сказати такий «комплімент», що хочеться сховатися в кавовій чашці. Вам це треба?
Та й дивитися на чоловіків-однокласників – та ще радість. Он той Тарас який був красень, гірськолижник, душа компанії. Він вам дуже подобався, у вас був навіть недовгий роман. Та всім дівчатам він подобався. А тепер що? Товстий, лисий, двічі розлучений. Ну добре, він успішний бізнесмен, і що? Ви навіть не відразу впізнали його: «Тарас, ти?»
Де той худий хлопчик, з яким ви відривались на дискотеці, а всі дівчата заздрили, дивлячись на вас – де він? Немає його.
Залишайтеся вдома, нікуди не ходіть. У вас чоловік, діти, вірні подруги, славні колеги. Вам добре і затишно в цьому сьогоднішньому житті, навіщо намагатися смикати за важелі машину часу, яка все одно не заведеться? Зрештою, є соціальні мережі, де можна чудово спілкуватися з тими ж однокурсниками, куди можна викладати свої добре відфотошоплені фотки.
А якщо чорти шепочуть: йди, йди! – то ось кращий рецепт. Дістаньте свої фотографії, де вам 17-18 років, а потім встаньте перед великим дзеркалом. Порівняйте. Ну як? Ви задоволені? По очах бачу – не дуже.
Ніколи не ходіть на зустрічі однокурсників. Вони шкідливі для психологічного балансу.