Непрожиті емоції знову і знову змушують нас проживати певні події

З нашими емоціями не все так просто, як може показатись на перший погляд. Багато людей вважає свої емоції слабкістю, але це зовсім не так. Наші емоції – це сила, якщо їх не придушувати, а дозволити собі проживати їх повністю.

 

 Однак, що відбувається з емоціями в житті?
Люди бояться переживати біль, неприпустимою  в нашому суспільстві вважається злість, дітей ми часто просимо голосно не сміятись та не кричати… Все це призводить до утворення емоційних травм, і, як наслідок, емоційних блоків в тілі. Часто в нашому житті відбувається так, що ми кидаємо на півдорозі свої емоційні травми, боячись їх повністю переживати.

Після розлучення жінки часто переключаються на нові відносини або знаходять сенс життя в дітях, релігії або творчості. Втрачаючи якісь життєві можливості, жінка намагається не думати про це, забути, перевести свою увагу на щось інше, втішаючи себе численними «зате».

Втративши дитину (викидень, аборт, завмерла вагітність), жінка відкидає всі свої емоції та фокусується на молитвах і усвідомленнях причин події.

Коли трапляється щось травматичне в житті, ми починаємо шукати причини, виходи та полегшення або намагаємося забутися. Але біль і травма нікуди не йдуть, вони залишаються глибоко всередині нас і перешкоджають відчувати повноту життя і радість. А в особливо похмурі дні ми думаємо про те, як могло б бути, якби не ….

Через непрожиті до кінця психологічні травми, негативні емоції продовжують нас переслідувати рік за роком, поки ми не навчимося жити з цим фоновим болем – «Ну так вийшло, це мій хрест і мені його нести до кінця».

 

Крім внутрішньої порожнечі, депресії, хвороб,  непрожиті емоції формують події в нашому житті.  Вони шукають можливість втілитися, нарешті, повною мірою, щоб людина їх прожила і відпустила. І кожна нова втеча від болю повертає людину знову на це коло.

Моя клієнтка втратила при пологах дитину. Це було ще за радянських часів. Плакати та сумувати було не прийнято. Ще довгий час її тримали в пологовому будинку, де вона не могла звільнитися від свого болю. Вона провела п’ять божевільних днів в пологовому будинку, спостерігаючи за щасливими мамами, які годують своїх новонароджених діток. Вона просто тиснула свої емоції.

Вийшовши з пологового будинку, її чекало  звичайне життя, без утіх і співчуття, без можливості залишитися одній і просто усвідомити подію. Їй навіть не показали її померлу дитину. Час допоміг заховати  біль глибше. І через рік вона завагітніла знову. Всі 9 місяців вагітності вона ходила в дикому стресі, в страху і передчутті біди. В результаті народився хлопчик, який почав серйозно хворіти.

Наступна вагітність – знову емоції жаху і страху. Народилася донька, яка ледь не померла в дитинстві. Діти її сильно хворіли й були слабкими. Всі 7-10 років їх дорослішання мама перебувала в страху. Уявляєте собі, що це за життя ?!

Інший випадок. Жінка зустрічається з чоловіком, закохується в нього, починає відчувати його серцем. І тут він пропонує розлучитися і зникає. Ще не один рік вона буде чекати та вірити, що він повернеться. Вона не буде будувати відносин з чоловіками, з гідними чоловіками, з якими могла б створити щастя. Чому? Минулі відносини ще не прожиті.

Коли якийсь біль не знаходить свого кінця, залишається непрожитим – наша свідомість буде прокручувати його до тих пір, поки він не знайде вихід в реальності.

Ось чому страхи, які ми ретельно відганяємо від себе, дуже часто реалізуються. Ми не проживаємо їх, біжимо від них, але наша свідомість прагне до гармонії та звільнення від страхів – тому вони знову і знову нас наздоганяють.

Непрожиті емоції, як обірваний фільм, незакінчений вірш. Наша свідомість змушена повертатися до нього знову і знову, щоб завершити розпочате і заспокоїтися.

І в цьому випадку для свідомості будь-який фінал краще, ніж обірваний (навіть на чомусь хорошому) сценарій.

Непрожиті емоції від розставання з чоловіком це вічний страх бути покинутою. Причому, він може спрацювати на порожньому місці.

Непрожиті емоції від втрати дитини – будь-то аборт або викидень – це вічний страх за дітей, гіперопіка, напруга, контроль або, навпаки, потурання їм у всіх слабкостях. І те, і інше негативно відіб’ється на житті дитини.

Непрожиті емоції від втрати цінної речі це вічний пошук її та нездатність жити в сьогоденні, насолоджуючись кожною миттю.

Моя мама одного разу втратила дуже значуще для неї  кільце (моє). Минуло 7 років, але й дотепер, коли вона заходить на кухню (вона часто залишала прикраси там) і у неї є вільна хвилинка, вона починає досліджувати шафи і ящики в пошуках цього кільця, голосячи та нервуючи, в мільйон п’ятдесят вп’яте питаючи мене, чи не бачила я його.

Непрожиті емоції від втрати тварини – страх перед іншими тваринами, вічний смуток при вигляді схожої собачки або кішечки, відчуття туги від виду того, як інші радіють відносинам з тваринами.

Поки ми залишили незакінчений сценарій всередині себе – наш спокій ніколи не буде абсолютним. Завжди буде щось смикати зсередини та змушувати хвилюватися на порожньому місці. Тому є ключові моменти в житті, які потрібно прожити до кінця.

Які ситуації важливо прожити обов’язково?
розлучення (розставання);
смерть чоловіка;
аборт;
викидень;
втрата дитини;
смерть близької людини;
смерть улюбленої тварини;
втрата дорогої речі;
хвороби власні та близьких;
неприємна ситуація з минулого;
неприйняття будь-якої ситуації;
невизнані емоції (невиражена любов або подяка);
невіддані борги (моральний, етичний або матеріальний).

Будь-яка втрата любові проживається повною мірою, якщо людина дозволить собі прожити наступні емоції: злість, скорбота, страх і співчуття від втрачених можливостей. Ми залишаємо за собою «хвости» не тільки непрожитого болю, але і непрожитої любові. І тоді нам посилають схожих людей і вчать любити нас знову і знову.

PS І пам’ятайте, всього лише змінюючи своє ставлення – ми разом змінюємо світ! 

джерело