Ми інколи не помічаємо самих цінних речей, які нас оточують

Під час відпоминку з дітьми на морі, я мала можливість  спостерігати за однією парою. Вони обоє ідеальної зовнішності, молоді,  але постійно при цьому постійно лаються. Головне, причини такі дріб’язкові, що навіть смішно спостерігати за ними. То вона не взяла їжу, то він не догледів за дитиною, то парасольку забули. Вони настільки розлючені одне на одного, що атмосфера між ними постійно напружена.

Ось і сьогодні було досить прохолодно, а вони одягли дитини в кофту, курточку і шарф. Через це виникла сварка між ними, що вона кутає дитину, як незрозуміло кого, ніби зима надворі. І якщо спочатку сварки у них тільки в рамках дитини та її виховання, то далі вони переростають в глобальні питання:  фінансовий стан сім’ї та соціальний статус.

При цьому вони не помічали, що дитина у них здорова – адже зовсім поруч в санаторії мами зі своїми дітьми з синдромом ДЦП роблять зарядку. Ці молоді  дорослі люди не розуміють, що їм дуже пощастило. Вони не помічали, що на фоні решти присутніх, на пляжі вони були багатими, так як були одне в одного, а також вміли тримати себе і свого сина в тонусі. Зовсім не помічали вони і той факт, що можуть дозволити собі хоч кудись з’їздити відпочити, адже деякі зовсім не бували на морі.

Вони ще молоді і не цінують тих відносин і того життя, що у них зараз є.

І як повні протилежності йшли берегом сліпий дідусь зі своєю внучкою. Вони були щасливими, сміялися. Для внучки не було тягарем гуляти з дідусем, навпаки, вона отримувала від цього задоволення. Щоразу вона попереджала його про наближення хвилі, але він ніби спеціально робив все по-своєму.

Мій син запитав мене тоді, невже цей дідусь сліпий? І я подивилася на нього, подивилася на парочку, яка знову почала свариться і зітхнула. Адже не тільки дідусь тут був сліпий. Ми інколи не помічаємо тих самих речей і простої щирої теплоти, яка нас оточує. Але найжахливіше те, що вони можуть і не прозріти навіть через все своє життя.