До тебе повертається все, що ти робиш: притча, яку варто запам’ятати назавжди

Дуже часто ми сердимося, коли щось відбувається не так, як ми того хочемо і навіть засуджуємо людей, які нас дратують. Але ми рідко замислюємося про те, що можемо самі опинитися в такій ситуації, коли на нас будуть злитися. Все в цьому світі повертається бумерангом. Це потрібно запам’ятати, щоб не робити помилок, за які можемо пошкодувати.

Один старий чоловік переїхав жити до свого сина, невістки і трьохрічного внука. Його руки тремтіли, очі погано бачили, хода була важкою і незграбною.

Сім’я їла разом за одним столом, але старі, тремтячі дідусеві руки і слабкий зір ускладнювали цей процес. Крихти сипалися з ложки на підлогу, коли він затискав в руках стакан, молоко проливалося на скатертину.

Син і невістка стали все більше дратуватися через це.

– Ми повинні щось зробити, – сказав син. – З мене досить того, як він шумно їсть, проливає молоко і розсипає  їжу по підлозі.

Чоловік і дружина вирішили поставити окремий маленький столик в кутку кімнати. Там дідусь став їсти на самоті, в той час як інші члени сім’ї насолоджувалися обідом. Після того, як дідусь двічі розбивав тарілки, йому стали подавати їжу в дерев’яній мисці. Коли хтось із родини мигцем поглядав на дідуся, іноді у нього були сльози в очах, тому що він був зовсім один. З тих пір єдиними словами, які він чув на свою адресу, були колючі зауваження, коли він кидав вилку або розсипав їжу.

Маленький хлопчик спостерігав за всім мовчки. Одного дня, перед вечерею, батько помітив його граючим з дерев’яною тріскою на підлозі. Він ласкаво запитав малюка:

– Чим ти займаєшся?

Так само довірливо хлопчик відповів:

– Я роблю маленьку миску для тебе і мами, з неї ви будете їсти, коли я виросту.
Хлопчик посміхнувся і продовжив працювати. Ці слова так приголомшили батьків, що вони втратили дар мови. Потім сльози потекли по їхніх обличчях. І хоча жодного слова не було сказано, обоє знали, що треба зробити.

Того вечора чоловік підійшов до свого тата, взяв його за руку і ніжно провів  назад до сімейного столу. Всі дні, що залишилися він їв разом з сім’єю. І чомусь ні чоловік ні дружина більше не нервувалися, коли падала вилка, розливалося молоко або бруднилася скатертина.