Чому погані люди живуть добре, а добрі дуже погано: притча

Ми дуже  багато думаємо, говоримо і скаржимось на те, яке ж наше життя не справедливе, чи не так? Пропонуємо Вам прочитати одну притчу, яка готова відповісти на всі хвилюючі Вас питання, особливо стосовно справедливості нашого світу. Кожен з Вас зможе зробити свій висновок з цієї ситуації.

До одного мудреця прийшла жінка, яка відчувала себе погано і була нещасною. Вона плакала і просила відповісти їй тільки на одне питання: чому, коли вона робила людям тільки добро, то отримувала у відповідь лише злість, образу і інші неприємні речі. Адже всі вчать нас тому, щоб ми ставилися до інших людей так, як хотіли б, щоб вони ставилися до тебе.

Тоді старий попросив дівчину роздягнутися до гола, після чого в такому вигляді вийти на вулицю. Дівчина  була приголомшена від такої пропозиції, проте старець пояснив їй. Чому ж вона боїться вийти голою на вулицю, якщо завжди відкриває своє серце, роздягає свою душу для кожної людини, незважаючи на те, якою ця людина  є. Звідси і виходить все її нещастя. Двері в її душу відкриті навстіж, впускає будь-якого, хто захоче. Але чи варто бути такою людиною?

Для наочності, мудрець розповідає про свій сад. Кожна квітка в саду розпускається і цвіте лише завдяки тому, що чоловік сам доглядає за садом, прибирає бур’яни, поливає і удобрює землю. Якби він не робив цього, то і квіти б не розпустилися. Так відбувається і з людиною. Лише той, хто здатний зрозуміти тебе, підтримати в будь-якій ситуації, тільки він повинен бачити твою душу. Душа – це дзеркало, не варто забувати про це.

Потрібно залишатися чистими душею, в першу чергу перед самим собою, а потім вже перед іншими людьми. І не варто розпинатися і розповідати про високі речі тим, хто не хоче і не готовий приймати таке.