Як завершити розпочату справу не втративши мотивацію

Важливе завдання, на виконання якого потрібно багато часу – це дуже велика відповідальність. І зовсім не суттєво, що конкретно ви робите, адже проблема практично у всіх одна – чим довше триває процес, тим складніше зберегти мотивацію і довести справу до кінця з хорошим результатом і настроєм.

Ми зібрали для вас поради стосовно того, як не втратити ентузіазм під час тривалої роботи над відповідальним завданням.

 

1. Адекватно оцінюйте свої можливості та рухайтеся до мети маленькими кроками
Коли ми беремося за нову справу, ми відчуваємо підйом і наснагу. Ми сповнені сил, ідей, ентузіазму, тому не завжди можемо адекватно оцінити, скільки часу буде потрібно на проект. Є ризик забути про такі перешкоди, як втома, хвороби, сімейні та побутові проблеми, поганий настрій і низька працездатність та поставити собі абсолютно нереалістичні терміни.

Щоб цього не сталося, розділіть роботу на кілька етапів і для кожного з них встановіть розумні терміни. Краще взяти часу з запасом і прийти до мети раніше.

 

2. Призначте собі дедлайн і нагороду
Тім Урбан, автор блогу про прокрастинації, у своєму гучному виступі на TED припустив, що є два типи прокрастинації. Перший включається під час робочих проектів, у яких є чіткий дедлайн. Ми можемо довго відкладати справи, але в останній момент все-таки беремося за роботу і доводимо її до кінця – хоча б тому, що боїмося втратити гроші або повагу.

Другий тип стосується в основному особистих проектів, у яких дедлайну немає. Здобути другу вищу, поміняти роботу, вивчити мову, схуднути – до цих та інших чудових цілей у нас ніяк не доходять руки. Цей тип прокрастинації більш підступний, тому що без дедлайну у нас не включається страх і завершити розпочате (а іноді навіть просто почати) може бути дуже складно.

Тому, якщо ви займаєтеся особистим проектом і вас не мотивує перспектива заробітку або страх втратити роботу, обов’язково встановіть собі крайній термін.

Напевно ви багато читали про дофамін і про те, що він змушує нас відмовлятися від важливих і важких справ на користь миттєвих радостей. Щоб обдурити дофамінову систему, потрібно змусити мозок повірити, що робота, навчання, спорт або творчість приносять вам не менше радості, ніж відео з котиками.

А для цього потрібно призначити собі нагороду за кожен виконаний етап проекту. Це може бути просто галочка в щоденнику, серія улюбленого серіалу, шоколадка або невелика приємна покупка. Крім того, можна вести щоденник успіху і розповідати самому собі, який ви молодець.

 

3. Шукайте натхнення і ходіть на «творчі побачення»
Мотивацію і бажання працювати потрібно підживлювати. Один зі способів – повністю зануритися у надихаючу атмосферу, оточувати себе фільмами, книгами та ідеями, які підстьобують уяву і викликають пекуче бажання негайно приступити до роботи.

Якщо ви продумуєте план просування продукту або послуги, дивіться, як це роблять конкуренти, читайте книги про рекламу, вивчайте успішні кейси. Якщо пишете фентезі-роман, пошукайте книги і фільми зі схожим сеттінгом. Якщо вивчаєте іноземну мову, читайте блоги інших студентів, надихайтеся позитивними прикладами, вступайте в мовні чати та групи.

 

4. Позбавтеся від пожирачів часу і робіть перерви
Розпорошуючи увагу і відволікаючись, ми витрачаємо набагато більше часу і сил, ніж якби працювали зосереджено. В ході експерименту студентів розділили на дві групи і попросили написати есе. Учасників з першої групи постійно відволікали і в результаті з завданням вони впоралися куди гірше, ніж студенти з другої групи, які працювали спокійно. Вчені з’ясували, що в середньому людині потрібно 23 хвилини, щоб сконцентруватися на роботі після того, як її відволікли або перервали.

Тому важливо з самого початку виявити тригери, які забирають вашу увагу: соцмережі, ігри, нескінченні перекури або чаювання.
Скористайтеся сервісами, які блокують відволікаючі програми або сайти. А щоб сконцентруватися, поставте таймер і пообіцяйте собі не відриватися від роботи, поки він не продзвенить.

Існує декілька технік, які допомагають сфокусуватися на завданнях. Наприклад, метод Pomodoro: 25 хвилин роботи чергуються з п’ятьма хвилинами відпочинку. Або метод 90/30: 30 хвилин відпочинку після 90 хвилин праці.

Регулярні перерви дозволяють уникнути вигоряння, підвищують мотивацію і продуктивність. Тільки ось під час відпочинку краще обійтися без смартфонів і соцмереж – через них ви втомлюєтеся ще більше.

 

5. Починайте з кінця
Ви напевно розділили проект на етапи. Якщо в якийсь момент ви застопорилися, спробуйте виконувати їх не послідовно, а впереміш. Щоб організувати захід, потрібен сценарій, приміщення, артисти та декоратори. Якщо робота над сценарієм не йде, можна перерватися і зайнятися пошуком приміщення і підрядників. А потім знову повернутися до сценарію.

Правда, не з кожною діяльністю це можливо. Дисертацію доведеться писати послідовно: поки не закінчено дослідження, не можна провести аналіз і зробити висновки.

 

6. Не намагайтеся оцінювати результат, поки проект не закінчений
Є така приказка: «Дурню пів роботи не показують». Іноді ми самі виступаємо в ролі цих дурнів, коли намагаємося критично оцінити свою працю і порівнюємо себе з більш успішними людьми прямо в процесі роботи. В результаті дратуємося, втрачаємо віру в себе, і довести проект до кінця стає складніше.

Є вислів «Пиши п’яним, редагуй тверезим», його ще приписують Хемінгуею.
Говорив так письменник чи ні, не так важливо: ідея все одно хороша – робити основну роботу розслаблено, не озираючись на результат, а критика включати тільки на стадії «редактури». І це, до речі, може бути застосовано не тільки до творчості, а й майже до будь-якої діяльності.

 

7. Заручіться підтримкою
При роботі над великими і довгостроковими проектами дуже важливо, щоб хтось вас підтримував. Соціальне схвалення не тільки підвищує продуктивність, але і позитивно позначається на здоров’ї: наприклад, знижує ризик передчасної смерті.

Дуже добре, якщо у вас в команді доброзичлива  атмосфера взаємодопомоги, або у вас є партнер, друг або родич, який готовий вислухати та допомогти. Якщо ні того, ні іншого у вас немає, не соромтеся шукати підтримки зовні: у психотерапевтів, коучів, в професійних спільнотах.