Як виховати хорошу людину, або що не варто робити мамі

Материнська любов – вона сильніша за все. Кожна мама хоче для своєї дитини тільки найкращого. Мами хочуть дати дитині щастя, благополуччя і навчити самостійності, а за чомусь дітки дуже часто виростають егоїстами, інфантильними особистостями і вкрай нещасними людьми. Мами у відчаї руками розводять і плачуть – чому так відбувається, де і в який момент ми робимо помилку? Ми намагалися, ростили, виховували, а вийшло … як вийшло.

Дуже незначний відсоток батьків здатні адекватно оцінити застосовувані ними на практиці методи виховання. Часто отямившись  і побачивши результат свого виховання зі сторони, виявляється, що вже пізно щось змінити.  Де ж найчастіше мами помиляються?

 

Зайві переживання і страх за дитину

Наш світ недосконалий, і небезпека може бути на кожному кроці. Саме  від цього ми і намагаємося захистити наших дітей по максимуму. Але при цьому ми не розуміємо, що відсутність в дитинстві реальних зіткнень зі складнощами призводить до страхів і комплексів в більш дорослому віці, або до зарозумілості чи низької самооцінки.

Краще нехай дитина шльопнеться або вдариться кілька разів, обдере коліно, впаде – а як без цього! Туди не ходи, сюди не ходи – так, чи що? Нехай в підлітковому віці дитина переживе перше кохання і розбите серце, щоб загартуватися від подальших негараздів і отримати щеплення емоційної зрілості, інакше дитина не зможе вибудувати довгострокових відносин. Так що здоровим ризикам – бути!

 

Тотальний контроль

Чи варто відстежувати кожен крок дитини і прищеплювати їй свою власну систему цінностей? А як же особистість самої дитини – ви про неї забули? Ви ж не хочете виростити безвольну слухняну амебу? Навіщо вирощувати зручну в усіх відношеннях людину – для себе?

Як результат – діти відчувають свою неповноцінність і безпорадність у багатьох питаннях, світ для них стає або ворожим, або формується споживче ставлення до нього. Міжособистісні конфлікти загострюються, проявляються в різних формах протести, дитина прагне робити все на зло оточуючим і близьким.

 

Порівняння з іншими дітьми

Дуже часта помилка, нарівні зі звичкою читати нотації, які з часом перестають нести смислове навантаження і викликають протест з боку дитини.

Але найголовніше – втрачається індивідуальність дитини, і крім цього, в серці поселяється ненависть, невпевненість, неповноцінність і образа за те, що її вважали гіршою за інших. І цей біль дитина несе в собі все життя, і позбутися від цього дуже складно.

 

Потурання усіляким примхам

Будь-яка примха дитини виконується – і таке дуже часто трапляється, так що очікуваним результатом буде неготовність дитини до проблем і невміння досягати цілей – а навіщо намагатися щось вирішити самому, коли поруч є мама?

Розпещеність призводить до неврозів, завищеної неадекватної самооцінки і відсутності самостійності – ось такий негарний букет.

 

Надмірна опіка

Не треба надто опікати свою дитину – інакше вона не навчиться нормально спілкуватися, захищати свої інтереси і ділитися власною думкою, та й індивідуальність теж страждає. Мамина зайва допомога і безмежна турбота знімають з дитини відповідальність за свої вчинки, не дають можливості розібратися зі складними ситуаціями. Дитина так і буде все життя чекати допомоги з боку, а вона навряд чи прийде за першим же його покликом.

 

Зайва жертовність з боку мами

Чого тільки мами не роблять для своїх діточок: і в магазин ходять, і готують, і прибирають, і мало не на ручках носять до закінчення школи. Мама терпляче зносить будь-які незручності, аби дитині було добре. Що ж вона отримує на виході? Закоренілий егоїст, якого нічим не переб’єш, впевнений, що світ буде танцювати під його дудку, і не інакше.

А мама щиро дивується байдужості і споживчому відношенню дитини в більш дорослому віці, коли він не оцінив всіх принесених йому жертв.

 

Нехай дитина допомагає вам з самого раннього дитинства, самостійно прибирає ліжко, кімнату, іграшки, вчиться мити посуд і наводити порядок за собою – будь-які побутові дрібниці нехай робить самостійно.

Чим раніше ви візьметеся за грамотне виховання дорослої і самостійної особистості, тим більш щасливим і спокійним буде ваше власне життя і життя вашої дитини. Вчіться на чужих помилках, щоб потім не виправляти наслідки своїх.