Як стати для дітей хорошим прикладом для наслідування

Коли дитина маленька, її батьки для неї ідеальні, вони є беззаперечним авторитетом і прикладом для наслідування. Повірте, не залежно від вашого бажання,  ваші діти будуть копіювати вас і вашу поведінку.

Як нам стати гідним прикладом для своєї дитини? Наступні поради психологів допоможуть вам розібратися в собі та змінитися, якщо це буде необхідно для вас особисто і щасливого майбутнього вашої дитини.

 

 

Нехай ваші слова не розходяться з ділом

Якщо ви повчальним тоном вчіть дитину робити щось певним чином, а потім самі робите інакше, то все ваше виховання сходить нанівець. Думайте, чому ви вчите своїх дітей і вчіться разом з ними, будьте для них гідним прикладом для наслідування.

 

Чиї справи важливіше

Найпростіше регулярно відмахуватися від дитини, посилаючись на те, що у вас багато справ, що ви зайняті важливою справою. Але для малюка в цей момент немає нічого важливішого відірваного від іграшкової машинки колеса. Або ви вважаєте, що його справа менш важлива ніж ваша? Що ж, не дивуйтеся, якщо через 10 років він стане вам говорити вже прямо «мама, відчепися».

 

Невинна брехня

Навіть питання новорічного обману дітей приходом Діда Мороза багатьма психологами розглядається як негативний внесок у виховання дітей. Адже потім прийде розчарування від з’ясованої правди, потім старші на пару років хлопці у дворі почнуть сміятися, що дитина ваш ще вірить в такі дитячі дурниці. Думайте, перш ніж збрехати дитині, навіть з найкращими намірами, до яких наслідків призведе ваша нешкідлива, на перший погляд, брехня.

 

Страх – не найкращий помічник у вихованні

Лякати покаранням, лякати приходом тата з роботи, лякати злими дядьками – це пережиток минулого, зрозумійте, нарешті. Зараз настільки прогресивний час, що спроба підпорядкувати собі безпорадну ще дитину за допомогою залякування – це ведмежа послуга їй по життю. Так, дитині буде страшно, тому що все, що говорять  батьки, вона приймає за чисту монету. Але чи буде дитина вас поважати, коли виросте?

 

Бити чи не бити

Однозначно ні. Ваша дитина – з народження вже особистість, хочете ви це визнати чи ні. І їй потрібно просто підрости, щоб почати розкривати та проявляти свій природний, закладений природою потенціал. Але ви можете легко відбити таке бажання. Батьки піднімаючи руку на дитину, роблять саму грубу помилку у своєму житті – вони вбивають і ламають в дитині особистість.

 

Зберігайте довірені вам секрети

Нехай вам і здається смішною історія про заритий з друзями скарб в пісочниці дитячого садка. А чому не обговорити з подругами, що ваш син вже закохався в 5 років в подружку з сусіднього двору?Ах, це були його найпотаємніші секрети. Чи зможе він вам продовжувати довіряти після цього? А світу навколо себе?

 

Дайте дитині право голосу

Нерідко можна почути вбивчу фразу, коли прислухатися про що базікають між собою діти років 3-4. Особливо кумедно це звучить, коли якийсь запальний хлопчик в суперечці починає кричати «Я сказала!» Так воно і закладається в підсвідомості з малих років, милі мами, це ваше «я сказала». Знаходьте можливість приводити розумні доводи, щоб аргументувати свою позицію. І слухайте дитину. У неї теж повинно бути право сказати. Тому що навіть у 2-х річного малюка вже з’являється потреба робити вибір і відрізняти хочу від не хочу. Враховуйте його побажання, розумно аргументуйте відмову, йдіть на компроміс – і тоді ваша дитина виросте чудовою і пристосованою до життя людиною.

 

Тримайте своє слово

Тому що від вашої поведінки безпосередньо залежить, чи буде дитина теж виконувати обіцяне. А якщо вона звикне, що ваші обіцянки нічого не варті, то і поводитися вона буде відповідно.

 

Дайте дитині можливість прожити своє власне життя

Нехай робить вибір самостійно, нехай приймає рішення, допомагайте їй в цьому, але ні в якому разі не змушуйте дитину жити так, як хотілося б вам. Тому що ви вважаєте, що кухар – це жахлива професія для хлопчика, що грою на скрипці ситий не будеш тощо. Допоможіть дитині розширити кругозір, покажіть їй нове, що може її зацікавити, та не забороняйте бути собою.

 

Будьте поруч

Коли діти виростуть, вони покинуть ваш дім і вам буде сумно, що поступово вони про вас забувають. Тепер вони вам потрібні. Але коли ви були так необхідні своїй дитині, коли їй було страшно і самотньо, де були ви? На роботі з ранку до ночі. І з самого дитинства дитина впевнена, що батьки її не люблять і тому постійно залишають. Любіть своїх дітей, проводите з ними якомога більше часу, поки вони не підростуть, тому що потім їм це вже не буде потрібно.