Я хочу жити, а не існувати, не тягнути тягар своєї долі, не підлаштовуватися під щось і під когось, не терпіти, не чекати, трястись в кутку, а проживати кожну хвилину.
Я хочу жити. І тому я більше не рятую те, що здохло, згнило, поросло цвіллю і смердить. Мені потрібно, щоб навколо мене приємно пахло і радувало мене.
Я хочу жити. А значить, в моєму житті більше немає людей, під яких необхідно підлаштовуватися, з якими не можна поговорити прямо, не наразившись на істеричний припадок, поруч з якими я напружена, перелякана і повинна чомусь там відповідати. Як і тих, хто не відрізняється високим рівнем усвідомленості, прикриваючи свої дивні витівки не менше дивними відмазками.
Я хочу жити. Фраза «зі мною так не можна» – тепер мій вірний супутник. Я більше не дружу з тими, хто не піклується про мене, зраджує, використовує, не враховує мої контексти і потреби, не чує мене.
Я хочу жити. І більше не витрачаю час на перероблення та порятунок тих, хто не відповідає моїм очікуванням або хоче сидіти в лайні. Простіше, надійніше і чесніше знайти людину, яка мені підходить.
Я хочу жити. Тому в мене зникла потреба доводити, що я – гідна, вмовляти когось бути зі мною, битися за увагу, дозволяти себе переробляти. Я досить прекрасна, щоб мене любили і приймали такою, яка я є.
Я хочу жити. Отже, готова до різних емоцій, в тому числі самим негативним. Життя – це не тільки про радість, а ще й про біль. Не тільки про успіх, а й про падіння. Не тільки про чудових людей поруч, але і про заздрість, підлість, гидоту. Питання тільки в тому, що ти дозволяєш цьому зробити з собою.
Я хочу жити. З цього випливає, що я перш за все зосереджена на собі. Першочергово вивчаю себе, а потім вже інших. Я хочу жити. Завдяки цьому я екологічна до інших людей. У мене більше немає шафи з «можлимо колись знадобиться», я не дозволяю собі притримувати когось на довгому повідку і відкладати найкраще на «чорний» день.
Я хочу жити. Дихати, любити, сміятися, плакати, падати і підніматися ще вище. Жити, а не існувати. Ти зі мною?