Не вирішуйте за дітей їхні проблеми. Ваша задача – навчити їх робити це самостійно

У вас бували такі ситуації, коли день був просто чудесним, а увечері вас зустрічає  дитина. Вона засмучена, зла і незадоволена. На цьому ваш щасливий день закінчується.

Вам, мабуть, одразу хочеться все виправити. Ви говорите своїй дитині, що все буде добре, або вчите  дочку,  як миритися з подругами, або співчуваєте своєму синові, який скаржиться на суворих вчителів.

Але як би вам не хотілося все виправити, робити так – неправильно.

«Батьки беруть на себе стільки відповідальності за настрій і стан дітей, що починає здаватися, ніби це їх обов’язок – якомога швидше виправити ситуацію, – говорить клінічний психолог Венді Могелем. – Це позбавляє дитину можливості побурчати та позлитися в кінці шкільного дня або після дитячого садка».
Іншими словами, коли ми намагаємося вирішити кожну дитячу проблему, вони не вчаться самостійно справлятися з труднощами.

Одна з причин, чому діти можуть засмучуватися, приходячи додому, – це те, що дім являє собою “м’яку посадку”. Це місце, де вони відчувають себе досить комфортно, щоб виплеснути всі свої емоції.

Весь день вони ходили напруженими, дотримувалися правил пристойності в школі. Звичайно, вони втомилися. А потім вони приходять додому, а батьки «вивчають їх позу, вираз обличчя і так далі, щоб упевнитися, що день хороший. В якомусь сенсі це вторгнення в природний для дитини процес відновлення».

Роббі Фокс, консультант з питань освіти, каже, що «іноді дитині треба виплеснути почуття. Якщо ми занадто швидко втручаємося, ми робимо проблему більшою, ніж вона є насправді, ми вселяємо дітям, що вони самі не здатні її вирішити ».

Вона радить батькам вчитися «рефлективному слуханню».
Наприклад: дитина прийшла зі школи й скаржиться на важкий урок математики. Батько каже: «Так, схоже, математика сьогодні була непроста». Потім дитина говорить щось інше і батько знову відображає її почуття.

Кожен раз, коли дитина відчуває, що її чують, її емоції заспокоюються і їй стає простіше зрозуміти, як з ними впоратися.

Не варто читати нотації та повчати дитину, коли вона засмучена. Проявіть співчуття і ненав’язливо дайте дитині зрозуміти, що важкий день залишився позаду. Вона повинна чути, що проблеми не перманентні.

Обговоріть з дитиною завтрашній день. Постарайтеся вселити їй, що завтра буде краще. Нагадайте дитині про все хороше, що є в її житті й що вона може зробити, щоб підняти собі настрій.

Запам’ятайте: ваше завдання – не вирішити проблему дитини, а навчити її вирішувати свої проблеми самостійно!