Міфи про сказ, в які не варто вірити

Всі ми чули, що таке сказ – невиліковне вірусне захворювання, яке передається через слину або кров заражених тварин і людей. У переважній більшості випадків до зараження призводить укус тварини, яка є перенощиком вірусу.

Але цим, як правило, знання про сказ вичерпуються. Далі йдуть численні міфи, які тільки заплутують нас і вже точно не приносять користі.

Насправді сказ – найнебезпечніше захворювання зі майже стовідсотковим летальним результатом! Якщо вірус потрапив в тіло, він починає поширюватися по організму і як тільки він досягне мозку, настає смерть. Це може зайняти від декількох днів до декількох тижнів і весь цей час людина буде себе почувати нормально!

Ось чому при найменшій підозрі на сказ вводять антирабічну вакцину: це єдиний спосіб запобігти потраплянню вірусу в мозок і зупинити хворобу.

 

Ось 10 міфів про сказ, в які давно пора перестати вірити:

 

1. Сказ переносять тільки собаки.
Насправді: носіями сказу можуть бути й багато інших тварин (ссавці та деякі птахи) – кішки, лисиці, єноти, рогата худоба, щури, кажани, півні, мавпи, шакали, і навіть білки або їжаки.

 

2. Заражена тварина кидається на людей і пускає слину.
На жаль, розпізнати заражену тварину далеко не завжди так просто. Інкубаційний період сказу досить тривалий, а слина носія інфекції стає заразною за 3-5 днів до прояву перших симптомів. Крім того, сказ може протікати в «тихій» формі, а тварина при цьому часто втрачає страх і виходить до людей, зовні не проявляючи ніяких загрозливих симптомів.

Тому при укусі будь-якої дикої або просто невідомої тварини (навіть якщо вона виглядала здоровою) єдино правильна дія – якомога швидше (бажано в першу ж добу) звернутися до лікаря для введення антирабічної вакцини.

 

3. Невеликий укус досить промити з милом і дезінфікувати.
Мабуть, сама небезпечна помилка. Вірус сказу дійсно не переносить контакту з лужними розчинами – але щоб проникнути в тканини організму, йому вистачить будь-якого пошкодження шкірного покриву. Не існує способу дізнатися, чи встиг він це зробити до промивання рани.

 

4. Від сказу призначають 40 уколів, які доведеться робити кожен день.
Це реалії минулого століття. Сучасні антирабічні вакцини вимагають від 4 до 6 уколів в плече з інтервалом в декілька днів, плюс опціонально ще один укол в місце укусу.

Крім того, лікар може прийняти рішення про недоцільність вакцинації, виходячи з обставин укусу і місцевої епідеміологічної обстановки (оцінюється, що це була за тварина, домашня вона чи дика, де і як все сталося, чи були в даній місцевості зафіксовані випадки сказу і т. д.).

 

5. Щеплення від сказу має купу побічних ефектів.
Побічні ефекти у цього типу вакцин дійсно є: саме тому від сказу в більшості випадків щеплять не профілактично, а тільки при наявності ризику зараження. Ці ефекти досить неприємні, але частіше за все не дуже тривалі, і перетерпіти їх – не така вже й велика ціна за те, щоб залишитися в живих.

 

6. Якщо зловити або вбити  тварину, яка вас укусила, то щеплення робити не треба, адже лікарі зможуть зробити аналіз і з’ясувати, чи була вона хвора на сказ.
Це справедливо тільки наполовину. Якщо тварину спіймано й у неї не спостерігається ознак сказу, її можуть помістити на карантин, але від вакцинації вас це не позбавить.

У разі ж, коли тварина вбита на місці або спіймана і приспана, аналіз можливий через дослідження зрізів головного мозку, але як довго його будуть робити (і чи будуть) дуже сильно залежить від того, де все сталося і куди ви звернулися за допомогою. У більшості випадків безпечніше негайно почати курс вакцинації та припинити його, якщо сказ не підтвердилися лабораторним дослідженням.

 

7. Якщо вас вкусила тварина, у якої є щеплення від сказу, вакцинація не потрібна.
Це не зовсім так. Щеплення має бути, по-перше, документально підтверджена (зафіксована в сертифікаті щеплень), а по-друге – не повинно бути прострочено або поставлено менш ніж за місяць до інциденту.

 

8. Сказом можна заразитися від будь-якого контакту з зараженою твариною.
Вірус сказу не здатний існувати у зовнішньому середовищі, тому на шкірі / шерсті тварин або на пазурах (наприклад, котячих) його бути не може. Ось в слині він відмінно себе почуває – але через неушкоджену шкіру проникати не здатний.

Однак якщо вас лизнула заражена тварина, слід негайно промити з милом і дезінфікувати обслюнявлену ділянку шкіри, після чого все-таки звернутися до лікаря і надати йому рішення про необхідність подальших дій.

 

9. Під час і після вакцинації від сказу не можна вживати алкоголь.
Немає ніяких наукових підстав стверджувати, що алкоголь блокує вироблення антитіл при антирабічній вакцинації. Ця страшилка поширена виключно в країнах колишнього СРСР. Так що ніхто не заборонить вам пити після уколу!

 

10. Так званий мілуокський протокол дозволяє вилікувати сказ.
Це дуже спірно. Дійсно, такий вкрай складний і дорогий (близько $ 800 000) спосіб лікування сказу на стадії прояви симптомів існує, але в усьому світі відомі поодинокі випадки його успішного застосування. Крім того, наука досі не може пояснити, чому саме вони відрізняються від набагато більшої кількості випадків, коли лікування за цим протоколом не принесло результатів.

Тому сподіватися на нього не варто – ймовірність успіху там коливається на рівні 5%. Єдиним офіційно визнаним і ефективним способом уникнути сказу в разі ризику зараження як і раніше залишається тільки своєчасна вакцинація.

Не покладайтеся на міфи та народні методи в лікуванні сказу! Це занадто небезпечна хвороба, щоб можна було ризикувати!

джерело