Краще не питайте свою дитину про ці речі
Дуже часто батьки формують у дитини помилкові пріоритети. В основному своїми питаннями батьки акценують увагу дитини на речах, які є зовсім не суттєвими, а справді важливі моменти життя дитини вони навіть не відзначають.
Лідером серед батьківських питань, коли вони забирають свою дитину з дитячого садка, є питання : «Як і що він сьогодні їв?» Це питання часто задається з тривогою в голосі в присутності дитини. Батьки вважають, що дитина повинна відчути провину або гордість в залежності від того, чи з’їла вона сьогодні суп, котлету і кашу … Відповідати в таких випадках хочеться цитатами відомого доктора Комаровського: «Дитина краще знає, коли і скільки їй треба їсти» і «Єдиний вийняток — ліки , а в 100% інших випадків вирішується ця проблема відчуттям голоду і апетитом».
Не питайте: «Що ти сьогодні їв?». Краще запитайте: «Що було найцікавішим?»
Так само дуже рекомендую відмовитися від регулярного питання: «Тебе сьогодні ніхто не ображав?» Саме питання вже містить посилання дитині, що навколишнє середовище дитячого садка вороже і потрібно очікувати, що в будь-який момент його можуть образити. Дитина напружується, дитина акцентує свою увагу на «образливих» діях одногрупників, може навіть почати провокувати своєю поведінкою інших дітей, щоб ті його «образили» і було про що розповісти мамі. Адже вона, як завжди, ввечері запитає: «Тебе не кривдили?»
Запитайте краще: «З ким ти сьогодні грав?»
Лідер серед батьківських питань, адресованих школяреві: «Що ти сьогодні отримав?» Очікувана відповідь – перерахування кількості п’ятірок, четвірок, трійок або двійок. Сумно, якщо на цьому діалог закінчиться. Це формальний підхід.
Крім оцінок, дитина отримує досвід, емоції, враження, посмішки, синці та гулі … Запитайте крім цього: «Чому ти навчився? Що нового дізнався? Що було найцікавішим? Що найважчим? » І моє улюблене запитання: «А якби прожити день заново, що б ти поміняв?» Так ви не тільки отримаєте більше інформації про дитину, але і навчите її аналізувати свої помилки, підводити підсумки.
Ще приклад не самого вдалого чергового питання: «Як успіхи?» Це нешкідливе питання мене саму в дитинстві дуже дратувало. Тому що успішним був далеко не кожен день, а питання народжувало відчуття, що я повинна бути щодня з успіхами … І ще один негативний момент: у мене сформувалося внутрішнє переконання, що ділитися можна тільки успіхами. Це зараз я розумію, що ділитися можна і потрібно не тільки досягненнями, а й труднощами, і розчаруваннями. (Але для цього мені знадобилися роки навчання психології і досвід особистої психотерапії)