«Кінь здох – злізь»: індіанська приказка, яка й досі актуальна

Практично у кожної людини можна знайти «дохлих коней». Здавалося б все з цим логічно. Однак чомусь замість того, щоб визнати свої невеликі невдачі й провали, ми регулярно проводимо безліч  заходів для виправлення ситуації, які теж нічим не допомагають.

У народі такий комплекс дій називається «пофарбувати та викинути».

Справжня життєва мудрість полягає в тому, щоб якомога швидше визначити слабку ланку і не витрачати на неї зайвий час, гроші, зусилля, увагу та нерви.

Стара індіанська приказка висловлює цю думку наочніше: «Кінь здох – злізь». Здавалося б, все ясно, але …

1. Ми вмовляємо себе, що є ще надія.

2. Ми б’ємо дохлу коняку сильніше.

3. Ми говоримо: «ми завжди так скакали».

4. Ми організовуємо захід щодо пожвавлення дохлих коней.

5. Ми пояснюємо собі, що наш дохлий кінь набагато кращий, швидший і дешевший.

6. Ми сидимо біля коня і вмовляємо його не бути дохлим.

7. Ми купуємо засоби, які допомагають швидше скакати на дохлих конях.

8. Ми змінюємо критерії розпізнавання дохлих коней.

9. Ми стягуємо дохлих коней разом, в надії, що разом вони будуть скакати швидше.

10. Ми наймаємо фахівців з мертвих коней.

Але суть проста : Кінь здох – ЗЛІЗЬ!