До чого потрібно бути готовим після 60: три перлини єврейської мудрості

Є така думка, що до старості потрібно готуватися заздалегідь. Тоді є шанс прожити цей період у житті так само весело та легко, як і інші. Здебільшого цей процес зводиться до накопичення грошей та підтримання здорового способу життя. Зуби вставлені, нічого не болить, грошей безліч, а щастя немає…

Що пішло не так? І чи можна це виправити?

Можна. Але треба пам’ятати про три найважливіші правила:

Перше

У молодості немає грошей, але є бажання. На старості є гроші – немає бажання.

Чим можуть обернутися бажання з терміном придатності, що вийшов? Смутком. Ми відкладаємо на потім найкращі моменти, але де гарантія, що вони будуть? А потім сидимо і перебираємо в умі – скільки, виявляється, можливостей давало нам життя!

Але й у крайність не можна впадати, інакше здасться, що все найцікавіше вже було і минуло, колодязь бажань вичерпаний.

Ці слова – не тільки про матеріальні цінності, не про банальні поїздки на море і гарні туфельки, на які нам шкода грошей.

Одна жінка покохала самотнього професора, який мешкав з нею по сусідству. Але їй здавалося, що саме зараз професор на неї не подивиться. Вона дала собі завдання: вивчити французьку мову, опанувати словниковий запас Шекспіра, перечитати всю класику. І ось тоді… Вона підійде, заговорить, зачарує його… Але час минав, професор старів, а потім зовсім оглух.

Друге

Після смерті чоловіка лишається вдова, після смерті дружини залишається наречений.

Одна жінка все життя працювала і на старість стала багатою. Все частіше вона думала про те, кому залишити спадщину. У неї був чоловік на 10 років молодший і дві доньки. У чоловіка було троє дітей від попередніх шлюбів, а дочки славилися невгамовним марнотратством. Жінка втратила спокій та сон: кому це все дістанеться?

Чоловіка сватають наступного ж дня, якщо її не стане. Доньки перегризуться через гроші.

Жінка почала більше грошей витрачати на себе: відійшла від справ, полетіла ніжитись на море. А після приїзду, повідомила сусідам, у сім’ях яких росли старанні дівчатка, що кожній з них вона сплатить вищу освіту у столичному ВНЗ.

Третє

“Ми облітаємо, як дерево, вперто сподіваючись, що попереду – нова весна”

Але ж дерево зацвіте, переживши зиму, а ми ні? Старіння – процес незворотний. Але хто нам це вбив у голову? Адже душа не старіє.

Ми самі вбивaємо собі на думку думку про те, що нова весна не настане, і сподіватися на це не треба.