8 моделей поведінки в родині, які роблять всіх нещасними. Як уникнути такого сценарію
Всі наші проблеми родом з дитинства, хоча далеко не у всіх воно було безхмарним і щасливим. Дехто переконаний, що саме їхнє дитинство було самим «правильним» – адже іншої моделі вони не бачили. Кожен з нас надалі, вже у своїй родині, повторює ту модель сім’ї, в якій він виріс. Головне – усвідомлювати всі наслідки того, що ми творимо.
Прочитайте цю статтю і задумайтесь: чи впізнаєте ви в одній з цих моделей сім’ю, в якій ви народились і виросли?
Модель № 1. Разом назавжди
Прихильники такого життєвого сценарію переконані, що вся велика і дружна сім’я повинна жити в одному будинку. Бабусі та дідусі доглядають внуків, а невістки готують вечерю на 15 осіб. Ніхто й подумати не може про те, щоб з’їхати та жити окремо. Як то кажуть, в тісноті, та не в образі.
Будь-які спроби знайти самостійне життя за межами родинного гнізда розцінюються як зрадництво. В результаті людям доводиться ставити хрест на мріях і планах, якщо вони виходять за межі рідного міста. У таких сім’ях часом виростають діти з низькою самооцінкою. Вони бояться проявляти себе і домагатися успіху. Все їхнє життя обмежується затишним будинком і великою родиною, яка все вирішує за них.
Порада: сядь і спокійно поділися з рідними своїми поглядами та планами на майбутнє. Виїхати на іншу квартиру або в чуже місто – не означає забути й відмовитися від нього. Можна підтримувати теплі родинні стосунки й на відстані.
Модель № 2. Один за всіх і всі за одного
При такій моделі не прийнято сваритися і висловлювати невдоволення на адресу рідних. Життя сім’ї ретельно приховується від сторонніх, а в домі завжди тиша і мир. Але за завісою благополуччя і гармонії ховаються нерозуміння й образи.
Всі підводні камені виявляються, коли хтось із членів сім’ї відкрито заявляє свою незгоду з «лінією партії». Хоча в більшості випадків це пригнічується совістю і страхами. Дана модель чревата депресивними розладами або агресією і ворожістю.
Порада: Не бійся висловлювати свою думку, але не чекай стовідсоткового схвалення. Дозволь рідним мати власну позицію, поважай їх погляди та вимагай поваги до своїх.
Модель № 3. Рідні знають, як краще
На цьому сценарії побудовані консервативні сім’ї, де головними є найстарші члени. Їх авторитет непохитний, а думка незаперечна. Їм видніше, в який інститут вступати внукові та за кого виходити заміж внучці. Ніякі альтернативні варіанти не приймаються. І не приведи Господи послухатися поради чужої людини – це те саме зрадництво!
У такій родині батьки виховують дітей дуже строго, а ті їх бояться. Всі свої «правильні» вчинки вони роблять не від любові до старших, а через страх. В результаті діти стають нещасними. Вони грають чужі ролі, проживають чужі життя.
Порада: як би важко не було, але треба шукати компроміс і намагатися поєднувати традиції з сучасними ідеями. Не можна діяти кардинально, потрібно поступово переконувати батьків у тому, що тільки ти господиня своєї долі.
Модель № 4. Сім’я героїв
Такому сімейства постійно потрібні труднощі та перепони, щоб інші люди бачили, як героїчно і згуртовано вони борються за своє щастя. В їх родоводі обов’язково знайдуться хоробрі революціонери, партизани або самовіддані вчені. Якщо вони відчувають любов, то фатальну, якщо зазнавати втрат, то оплакують її, віддаючись невтішному горю.
Дітям в такій сім’ї нічого не повинно діставатися легко. За все потрібно відчайдушно боротися. Ні у кого немає навіть думки просто бути щасливими та радіти життю. Прихильники такого сімейного розкладу настільки принципові, що можуть роками не розмовляти після конфлікту – і будуть цим навіть пишатися.
Порада: герої бувають тільки в книгах і голлівудських фільмах. А ти просто кохай і будь коханою. Вчися радіти дрібницям: спільному походу в кафе, сімейній вечері, перегляду комедії. Цінуй те, що маєш, і скинь маску героїні.
Модель № 5. Сенс життя – в дітях
Багато батьків зациклені на ідеї втілити в дітях те, чого не змогли досягти самі. Мати мріяла стати відомою балериною і віддала доньку в балетну школу, батько не зумів вивчитися на лікаря і твердо вирішив, що його син стане медиком. Часто прагнення батьків і бажання дітей не збігаються, але останні через почуття обов’язку змушені займатися тим, що їм не до душі.
Не треба перекладати свої цілі на інших. Діти мають право на свій життєвий вибір. Тільки обравши свій шлях свідомо, можна стати щасливою людиною. Не робіть дітей сенсом життя і не вимагайте, щоб життя ваших внуків ставала сенсом для них.
Порада: обговори з дитиною, чого хоче саме вона, що їй цікаво, а що викликає антипатію. Не покладайте на дітей надій, які втратили в молодості. Навіть якщо тобі не подобаються захоплення дитини, постарайся зрозуміти його.
Модель № 6. Зла мама і хороший тато (або навпаки)
У такому випадку кожен з батьків дотримується своєї моделі виховання. Мама все забороняє, тато все дозволяє або навпаки. Але домовитися і знайти золоту середину вони не можуть. Таким чином, у дитини формується враження, що один з батьків добрий, а інший злий. Доброго він любить, а перед злим тремтить від страху.
Порада: не повторюй помилок своїх батьків і пам’ятай, якщо у тебе є власні діти, що батькам потрібно виробити єдину політику виховання. Якщо вирішили покарати дитину, робіть це разом, якщо пошкодувати – теж спільно.
Модель № 7. Союз проти спільного «ворога»
Ніщо не може так згуртувати людей, як спільний ворог. Але як жахливо, якщо ним стає хтось із родичів! Наприклад, син одружується і приводить дружину в будинок своєї матері, а та влаштовує бойкот, змовившись з іншими членами сім’ї. Або інший приклад: мати налаштовує дитину проти батька, який залишив сім’ю.
Часто цей самий «ворог» стає єдиним, що пов’язує рідних людей.
Порада: не нав’язувати своєї думки про людину іншим людям. Дозволь їм самим вирішувати, хто хороший, а хто поганий. Знайди точки дотику не в тому, щоб проти когось воювати, а в тому, як можна об’єднати сім’ю, допомогти комусь.
Модель № 8. Рятувальник і жертва
Дана модель полягає в тому, що серед членів сім’ї обов’язково повинен бути герой, який завжди прийде на допомогу беззахисним жертвам (наявність останніх також обов’язково). Він рятує їх або матеріально, або морально. В критичний момент завжди з’явиться він і виручить нещасних грошима або мудрими порадами. Вони будуть дякувати та захоплюватися, а на наступний день продовжать жити, як раніше, сподіваючись на «дядечка-рятівника».
Порада: не шукай рятівників, а учись вирішувати свої проблеми самостійно. А героям можна порадити не шукати жертв і не «призначати» їх, коли про це не просять. Любіть рідних просто за те, що вони у вас є, а не за певні життєві ролі.
Звичайно, багато з перерахованих проблем не вирішуються «по клацанню пальців», а вимагають серйозної копіткої роботи з фахівцем. Згадай, якою була твоя сім’я, які елементи твоєї сімейної моделі позначаються на твоєму власному сприйнятті родинних зв’язків або заміжжя.