Зустрілися дві подружки: домогосподарка має забезпеченого чоловіка, а інша – успішна бізнес леді. Хто з них розумніша?
Зустрілися дві однокласниці, які у школі один одного терпіти не могли. Стали розпитувати, як склалося життя. Ніхто з них не збирався відкривати свою душу, обмежувалися загальними фразами. З’ясували, що одна з них – домогосподарка забезпеченого чоловіка, а інша – успішна бізнес леді. Кожна почала гнути свою лінію:
– Мені доводиться працюти, як Папа Карло – каже Поліна. – Ти ж розумієш, що для того, щоб чогось досягти в цьому житті, потрібно працювати.
– Розумію – єхидно відповідає їй Віра. – Але якщо ти справді працюєш як Папа Карло, значить, ти не досягла найголовнішого.
– Чого? – уточнює Поліна.
– Щоб чоловік був твоєю опорою.
Хто з них розумніший? Та, що добре влаштувалася і може собі дозволити вставати о 10 ранку. Чи та, що щодня “прокачує” свої навички та підвищує рівень доходу? У молодості все дається легко. А після 40 все змінюється. Чоловіки йдуть, прихопивши разом нажите, на роботу беруть неохоче.
Психологи вважають, що життєва мудрість, яку вважають за розум, полягає в тому, щоб жити так, як тобі хочеться. Подобається проводити час в офісному просторі та боротися з конкурентами з бізнесу, отже це твоє місце. Подобається сидіти вдома, варити супи та прасути фіранки – у цьому немає нічого нерозумного.
Жінки здебільшого сидять удома не тому, що їм так хочеться, а тому, що тягнути на собі обов’язки трьох за 5000 на місяць – це утопія.
Серед моїх знайомих є випускниця престижного закордонного університету. Пам’ятаю, як батьки шепотілися, думаючи, що я не чую: “Вона далеко піде з таким дипломом”. І могла б піти, нічого їй не заважало. Але вона воліла не працювати за фахом, купила в кредит бутік модного одягу. Бізнес дуже швидко прогорів.
У 2000-х кожна друга мріяла про свій бізнес. Відкривали рекламні компанії, намагалися перепродувати речі, навчали бажаючих англійської мови. Тепер ці бізнес-вуман заздрять тим, хто має трьох дорослих дітей. Ось воно – справжнє жіноче щастя.
А хто щасливіший – той і розумніший.
Якось моя мама сказала мені: “Одягайся, ми їдемо в гості. Хочу познайомити тебе з однією людиною”.
В мене все стиснулася. Невже вона хоче піти від тата і ми їдемо знайомитися з моїм майбутнім вітчимом? Я спитала до кого ми їдемо, вона кинула фразу: “Побачиш, це людина з моєї роботи”.
Двері нам відчинила жінка років 50. Вона виявилася маминою колегою. Не знаю чому, але вона мала колосальний авторитет у їхніх колах. Її вважали найрозумнішою, найкрутішою.
Пили чай. Ми з мамою мовчали, а жінка говорила. Її мова зводилася до того, що нікому не можна довіряти в цьому житті: всі тебе кинуть, підставлять. Краще покладатися він. А чоловіків взагалі оминати, від них одні проблеми. Я кивала, вдаючи, що погоджуюся.
Найкорисніше, що я витягла з її монологу – це те, що на погані події не можна реагувати одразу, миттєво. Імпульсивність – поганий соратник. Краще відкласти гнів на потім, доки не розберешся, для чого вся ця ситуація сталася у твоєму житті.
Дорогою додому я міркувала: маму ця колега зачарувала своїм жорстким і цинічним підходом до життя, нікому не дає спуску. А мені вона розумною не здалася: квартира затятої холостячки, ні квіточки, ні тваринки, живе одна, нікому не вірить, ні від кого не залежить. Чого у цьому хорошого?
Звісно, в душу ніхто не нагадить. Але й каву вранці ніхто не подасть, за свіжою булкою не побіжить.
Ні, все ж таки розумна жінка – це кохана жінка. Якщо її люблять, значить, вона вміє промовчати де треба, не лізти з порадами, не ображатись даремно, не намагається затьмарити чоловіка. Це світла, гармонійна особистість, до якої тягнуться люди, її цінують та бояться втратити.
Ще один момент – вона не боїться завтрашнього дня, не впадає в істерику через проблеми, що навалилися, не хапається за пляшку, щоб вгамувати свої негативні думки. Контролює своє життя, а не живе на авось. Вона не чекає змін ззовні, у неї є сили та енергія змінювати життя на краще самостійно.