Зроби сестрі добро, а вона захоче на голову вилізти

Були в одній родині брат з сестрою. Народилися в невеликому містечку. У їх матері була скромненька однокімнатна квартирка, в ній вони й виросли. Батько від них пішов ще в ранньому дитячому віці, тому якимись великих доходів сім’я не мала.

Діти виросли. Син поїхав за кордон на заробітки, а дочка вискочила заміж. Синові несподівано пощастило, працював, заробляв і зрештою вдало вклавши зароблені гроші організував свій досить успішний бізнес. Одружився і забрав жити до себе маму. Будинок у нього на околиці обласного центру був.

У сестри на той час народилася дитина, якихось особливих доходів не було, так більш-менш. Жила з дитиною у чоловіка. Брат іноді купував їй в дім щось корисне по господарству. В рамках розумного, адже у нього все-таки своя сім’я.

Та квартира, в якій вони виросли стояла без потреби. Брат порадившись з матір’ю вирішили подарувати її синові сестри. Виросте – буде у нього власне житло. В принципі непоганий подарунок. При приватизації квартира була записана на матір. Пішли до нотаріуса і переписали все на дитину сестри.

Сестра спершу задоволена була, але потім зрозуміла, що квартира – це не тільки матеріальна цінність, а й фінансові обов’язки. Комуналку то треба оплачувати. Вони з чоловіком любили погуляти на широку ногу, а коштів то особливих і не було. Заплативши пару місяців за квартиру, вирішили, що це трохи обмежує їх у запитах. Нічого кращого не придумали ніж заявитися до брата жебракувати. Хотіли, щоб він оплачував комуналку в цій квартирі на тій підставі, що у них є дитина.

Особисто мені здається, що це вже верх хамства. Люди отримуючи такі подарунки бажають ще й на шию сісти. Брат  відмовив, адже всьому повинна бути міра.