Знаю про зраду хлопця, але боюся його втратити, тож мовчу

З Павлом зустрічаємося більше року, до цього спілкувалися як друзі стільки ж. Для мене два роки – великий термін, за який я можу прив’язатися до людини. Саме так і трапилося у моєму випадку, але я цьому зовсім не рада.

В невірності я підозрювала його ще на початку відносин, але жодних доказів не мала. Просто помічала дива у його поведінці, як він бурхливо реагує на свій телефон у моїх руках (хоча раніше це проблемою не було).

Павло видний, статний і дуже харизматичний хлопець. Таких зазвичай звуть серцеїдами, дівчат до нього тягне магнітом. Часті поклики ревнощів одночасно робили боляче і приємно: я розуміла, що такий завидний юнак вибрав мене.

Минув час, наші сварки ставали все менш невинними. Мені було сумно від того, що мене він ніби не ревнував, навіть коли я намагалася створити привід. Ревнощі працювали лише в односторонньому порядку, і це сильно вимотувало.

Емоційна гойдалка досягла піку того вечора, коли я побачила кілька повідомлень на його ноутбуці. Йому відповідала незнайома мені дівчина, і зміст цих повідомлень був дуже відвертим.

“Ну ти ж у мене кіт, звичайно, я тебе приголублю. Все як ти любиш!” – це повідомлення особливо мені запам’яталося.

Я могла піти далі, відкрити листування та вивчити його від кірки до кірки, але рука не піднялася. Розуміла, що тим самим зроблю собі набагато гірше.

Того ж вечора я уважно спостерігала за поведінкою Павла та його спробами все приховати. Він ніби не чув, що я йому говорила, реагував на всі складні відповіді.

Якоїсь миті я не витримала і поставила явно несподіване для нього питання:

– Скажи чесно, тобі зі мною добре? Мені здається, тобі зі мною нецікаво.

– Та ну, Настя, ти чого, – одразу заторохтів Павло, – звідки взагалі думки такі?

– Не знаю… Просто ти у розмові не береш участі. Не питаєш мене до ладу ні про що.

– Не вигадуй, будь ласка, я з усіма такий останнім часом, – він говорив, втомлено зітхаючи і потираючи віски, – нудьга напала мабуть, пройде.

Я так хотіла заперечити йому, що він явно не з усіма такий і можу навести приклад, але не змогла. Складно зрозуміти, що саме мене зупиняло: чи слабкий характер, чи сильна закоханість.

Наступного дня Павло явно підбадьорився і хотів скрасити мій настрій. Він замовив доставку наших улюблених ролів та піци, подарував розкішний букет. І навіть на тлі таких приємних подій я не відчувала щирості у його вчинку.

Павло наче вибачався переді мною за зраду, продовжуючи ховати від мене телефон. Поки ми вечеряли ролами під кіно, він з посмішкою писав повідомлення.

– Якщо ти не дивишся, давай вимкну і чимось іншим займемося, – я поклала руку йому на коліно.

– Я об’ївся, Настя. Давай кінош додивимось і спати.

Мозок мені кричав, що Павло, напевно, отримує все потрібне на стороні і я для нього просто втратила привабливість.

Прекрасно усвідомлюю, що настав час розповісти йому про побачені повідомлення і обговорити наше майбутнє, але поки не можу підібрати потрібні слова. Так і бачу, що він збере речі і піде від мене без краплі жалю.