Знайомий запропонував мені взяти для нього кредит для дуже вигідної справи…

З Володимиром ми пропрацювали разом майже рік. Це була моя перша робота після універу, а Володя   був моїм куратором. Він старший за мене на 8 років, але ми легко змогли порозумітись.

Маленький відділ (три особи), великий обсяг роботи, яка будує напливами, начальниця і необхідність прикривати один одного, щоб не позбутися премії – все це призвело до того, що ми здружилися. Скидалися на чай-каву, виручали грошима «до зарплати». Володя завжди повторював, що я його найкращий друг і взагалі як сестра, що він за мене «всіх порве, тільки скажи».

Попри те, що я була заміжня й інколи говорила, що Володимир – зовсім не мій типаж, дехто із колег не вірив, що я не закохана в нього, а у нас просто нормальні робочі відносини. Мені розповідали про його роман з секретарем з іншого відділу, про який він і сам мені розповідав.

Через рік мені запропонували перейти з філії в головний офіс з підвищенням. Ми всі відсвяткували моє підвищення  шашликами й пирогами. Я попрощалася з колегами й пішла.

Кілька місяців після цього зідзвонювалися, Володя планував весілля, яке, за його словами, буде зовсім невеселим без мене, а потім він зник – на мої дзвінки та повідомлення не відповідав, сам не дзвонив. Ну ладно, пропав так пропав, раптом наречена проти нашого спілкування?

А через 2 роки Володя несподівано з’явився – підстеріг мене після роботи біля виходу. Привіт-привіт, він скучив, проїжджав повз і вирішив довезти мене до будинку. У цей момент моя непогано розвинена інтуїція початку сигналізувати про небезпеку. Гаразд, подивимося по ходу справи, їдемо додому!

По дорозі він розповідав, що у нього проблеми з грошима (звільнили після зміни керівництва), а його кохана перейшла на роботу в досить великий банк. Відчуваю, що він нервує, але виду не подав. На одному з великих перехресть, на якому ми простояли на місці кілька перемикань світлофора, Володя раптом запитав – хочеш заробити? Хто ж не хоче!

Виявилося, у його знайомих «супер вигідна справа», стартап, який через пару місяців почне приносити космічний дохід. Але зараз їм не вистачає грошей для ривка (ага, ось він до чого вів!). Вони запропонували йому вступити в частку за відсоток, але йому кредит не дають. Тому він пропонує мені взяти кредит, передати гроші йому, він їх вкладе в стартап, а прибуток, так вже й бути, будемо ділити навпіл (!). Плюс щомісяця він буде давати мені гроші на оплату кредиту. Королівські умови просто !!!

Я дуже старалася, щоб моє обличчя не видало мої емоцій. Так за яку ж дуру він мене тримає ?! Вдих-видих, наївно цікавлюся, чому його досі наречена не може взяти кредит у банку, в якому працює. Ах, у неї великий кредит, не дадуть? Ясно. У мене теж кредит, до речі. Та ні, невеликий, просто не люблю кредити, і більше не хочу.

Дуже-дуже потрібно? Ммм, а бізнес-план подивитися хоч можна? Ні? Чому? А, бояться, що їх ідею «вкрадуть». Гаразд-гаразд, мені пора бігти, он чоловік вийшов зустрічати, рада була побачитися.

Володимир телефонував мені кожен день місяць-півтора, переконував – «так це безпечно і вигідно!», Просив – «ну ти ж мені як сестра, допоможи, я тебе не кину з кредитом!». Він навіть домовився з якимось банком, що мені дадуть велику суму.

Не знаю, як я змогла відбитися від його наполегливої ​​«допомоги в поліпшенні матеріального становища». Приблизно через пів року від спільних знайомих я дізналася, що він одружився, приблизно в той же час, коли він умовляв мене взяти кредит. І що Володя в колі друзів шкодував, що не зміг влаштувати розкішне весілля – якась «вигідна справа» зірвалося …

Звісно, було прикро, що людина просто вирішила мене «кинути», користуючись довірою. Але пережила, натомість отримала досвід. І відтоді підписуюся під кожним словом в статтях, які закликають не брати кредити для знайомих.