Життя жорстоко покарало її за жадібність

Я несподівано стала вдовою і сама виховувала сина з 10 років. Заміж вдруге так і не виходила.

Син прекрасно вчився, поступив на бюджет, був дуже самостійним і всього хотів добиватись сам. Андрій не пив і не курив, влаштувався на дуже хорошу роботу і посав збирати гроші на власне житло.

Минулого року він познайомив мене зі Людою. Привів її до мене додому і сказав: «Знайомся, ця моя майбутня дружина». Виглядала вона, м’яко кажучи, як дівчини легковажна: спідниця значно вище колін, глибоке декольте, яскравий макіяж, татуювання. Ну хіба так повинна виглядати жінка, яка прийшла знайомитися з батьками майбутнього чоловіка? Це ж ні в які рамки не вписується!

Я не знаю, чим вона привернула увагу мого сина.  Він люблячий і вірний хлопець. Мене насторожило те, що я помітила під час нашого спілкування? Він дивився на неї закоханими очима, захоплювався нею, а вона у відповідь тільки зверхньо відводила погляд, так ніби говорила: «Я дозволяю тобі любити себе».

Проте я вирішила, що не стану матір’ю, яка буде стояти на шляху до щастя свого сина! Тому я вирішила, що поспілкуюся з цією дівчиною і спокійно прийму вибір сина. Зрештою, це його життя. Через півроку після нашого знайомства вони зіграли весілля. За все платив він, тому що вона працювала за мізерну зарплату.

Я часто дзвонила синові, запитувала, як його сімейне життя. Здавалося, що з кожним днем, він відповів мені все з меншим ентузіазмом. Його голос був якимось занадто спокійним, або навіть сумним. Мені так хотілося дізнатися, що ж відбувається, але я не хотіла лізти в його життя. Хоча, моє материнське серце підказувало, що все  дуже  не добре …

Одного разу він подзвонив мені і попросив переказати йому 200 гривень. Сказав, що непомітив і витратив усі гроші, а зарплата у нього тільки через тиждень. Я дуже здивувалася, тому що він дуже економний хлопець і просто так гроші ніколи б не витратив. Я перевела йому гроші. Ця ситуація дуже сильно турбувала мене, тому я вирішила приїхати до нього і перевірити, чи все у них в порядку.

Коли я приїхала до нього в квартиру, двері мені відкрив незнайомий чоловік в напівроздягненому вигляді. Я запитала, де Андрій. У цей момент, до дверей підбігла Люда. Вона презирливо глянула на мене і сказала:

– Твій синок тут більше не живе.

– А де він живе? – здивовано запитала я, адже він знімав цю квартиру вже 6 років.

– А мені звідки знати?

-Можливо, десь на вулиці, – додав незнайомий чоловік. Вони разом засміялися, і Люда зачинила двері прямо перед моїм носом.

Я набрала номер Андрія і сказала йому, що приїхала, а в його квартирі якийсь чоловік зі Людою. Син замовк, але в трубці я почула тихий плач. Він повідомив мені свою нову адресу.

Коли я приїхала до нього, то дізналася, що він тепер знімає житло з другом. А що ж сталося з дружиною?

Вона просто обікрала його і виставила за двері. Андрій збирав гроші на квартиру і всі тримав на своїй карті. Одного разу вночі Люда вкрала цю карту і зняла всі гроші. Вранці Андрій пішов на роботу, нічого не підозрюючи. Увечері повернувся в квартиру, в якій вже змінені замки. У квартирі залишилося все: комп’ютер, техніка, прикраси, трохи грошей. Оренда була оплачена на 3 місяці вперед.

Люда відмовилася навіть віддати йому змінний одяг! Тільки сказала, що подає на розлучення. Спочатку Андрій не хотів нічого вирішувати, сказав, хай залишає все собі. Навіть якби захотів, в шлюбі  всі гроші спільні – нічого в поліції не доведеш. Але нам і не довелося …

Через 2 дні, ми дізналися, що в тій квартирі сталася пожежа. Вона або її коханець забули сигарету на ліжку. В результаті ніхто не вижив. Звісно, в гніві я хотіла їй всякого, але ж не такого …

Син і досі не оговтався: ні від зради, ні від загибелі. Життя вкрай жорстоке.