“Жіноча мудрість”: а чи завжди вона потрібна?
Жила була одна чемна дівчинка. Бабуся завжди говорила , що щаслива тільки “мудра жінка”, яка вміє і промовчати і терпіти і згладжувати конфлікти, які ще навіть не почались.
Як приклад бабуся завжди приводила себе: прожила з дідусем багато-багато років, він помер, бо пив, курив, у вільний від пиття і куріння час бігав по інших жінках і бив бабусю. А вона була мудрою жінкою, зберігала вогнище, і тому дідусь зараз на кладовищі, а у бабусі є тато дівчинки і сама дівчинка. Тому мудра бабуся тепер ще й щаслива бабуся, чого і дівчинці бажає.
– Знаєш, якщо все життя прожити з таким … скарбом, – сказала я років тридцять тому цій дівчинці, яка плакала в моїй кухні – то коли воно помре, то ти точно будеш щаслива!
Вона у відповідь тільки голосніше заревіла, адже була дівчинкою-дівчинкою і колись вірила в казки. У те, що зустріла принца на білому коні і все в її житті буде добре – бабуся ж говорила, що жінці треба бути мудрою!
Принц був хороший. Без корони, але зі званням перспективного торакального хірурга. Стажувався в Німеччині і взагалі був світилом науки.
Дівчинка, яка стала мудрою жінкою, з усіх сил намагалася його надихати і допомагала будувати кар’єру. Не обурювалася, коли він цілодобово не з’являвся вдома, адже розуміла: працює. Важко працює. Іноді перспективний торакальний хірург їй розповідав, які полчища пацієнтів проходять через його руки, і вона захоплювалася, як відважно він бореться за їхнє здоров’я.
А потім вона дізналася, що ніяких додаткових чергувань та іншого у принца не було. І він або гуляв відчайдушно зі своїм зброєносцем-гінекологом (ха-ха), або харчувався у заступниці-медсестри.
– Як ти міг? – запитала вона у принца і заплакала. Додала, що у них же було все так прекрасно, і навіть метелики в животах літали, вона думала що це любов!
Надія торакальної хірургії в цей момент мучивсяпохміллям і головним болем, тому був добрий. Роз’яснив дівчинці, що метелики в животі – це не любов, метелики животі це всього лише кишково-мозкова вісь. Штука така, яка виникає від зв’язку мозку з цим самим кишечником, адже у людини нервових клітин в кишках лише трохи менше, ніж в мізках, і це знає кожен студент-першокурсник, тільки баби вічно про метелика в животі ниють …
– Я йому сказала, ну та-а-а, ти ж лікар! – гугнявила дівчинка в чергову серветку і розмазувала по щоках водостійку туш. – А я баба! І ти знаєш, що він мені відповів? Ну так, лікар, значить, ніякої зарази в будинок не притягну!
Якби дівчинка не була мудрою жінкою, а вела себе як Профурсетка, то на цьому історія могла закінчитися. Але вона пам’ятала настанови бабусі: народити сина, пережити чоловіка і бути щасливою. Тому – намагалася. Найчеснішим чином намагалася цілих три роки виконувати бабусин заповіт, але перспективний принц постійно йшов в любовні та інші загули. Чого соромитися, коли у тебе така мудра дружина?
А потім виявилося, що дівчинка не може спати без снодійного і жити без антидепресантів. І лише тоді вона зрозуміла: шансів стати щасливою хоча б наполовину – тобто пережити чоловіка – з кожним місяцем стає все менше. А від мудрості вже корчі починаються. І пішла.