Жінка зрадила мені, хоч я і намагався зробити все, що вона бажала

Був одружений, все йшло добре спочатку. Спершу жили у неї, потім переїхали до мене, я жив з батьками, але колишня дружина не вжилась з ними, орендували квартиру, пізніше вже своя, в іпотеку.

Після переїзду у свій дім, а жили ми недалеко за містом, почались претензії, що я мало заробляю. Зрозумів. Почав брати підробіток на основній роботі (працював з двома-трьома вихідними на місяць), взяв ще на стороні підробіток на вечір. О 5 ранку виїзд на роботу, додому вже повертався о 22.00. Більше заробляти – більше працювати. Відповідно, почалися претензії, що я приділяю мало уваги. Згоден, жити в такому ритмі складно, коли додому їдеш тільки щоб переночувати. За класикою жанру я не помітив, як замучився, навіть більше, від такої втоми на роботі сам проігнорував, коли вона сказала що познайомилася з хлопцем на роботі, Стверджувала, що такі зв’язки потрібні. Загалом, я думав тільки про роботу, оплату кредитів та іпотеки. І одним, не прекрасним днем, ​​вона сказала, що переїжджає до подруги. Я був благородний, сказав, що навіщо так далеко від роботи будеш їздити,  давай я переїду до батьків. Так я, на той момент, не зрозумів, яку помилку вчинив. Тільки через місяць, як я переїхав до батьків, я все зрозумів. Почав винити у всьому себе, намагався повернути її, але це не допомогло. Через деякий час я зрозумів, що проблема не в мені. Це не я ходив наліво. Я ж бажав тільки кращого. З боку колишньої пізніше була спроба повернути вже мене, адже я руки на неї не підіймав жодного разу, по жінках не ходив.

Сьогодні трохи більше півтора року, як я розлучився. Пробував знайомиться в інтернеті, але пізніше розумів, що не варто спішити. Щось зламалося після зради, що я не можу навіть просто спілкуватися з дівчиною. Перебуваючи в відносинах, спілкування між нами було легке: спільні інтереси, теми для розмови. Зараз вже розумію, що не хочу відносин, боюся, що знову повториться історія. Не хочу пережити ще раз біль, яка була, коли не живеш, а існуєш. Коли всі думки тільки про неї й були, і думаєш, як так то, ось вчора було все добре, а сьогодні вже нічого немає.