Жінка, яка втратила всіх рідних, пішла до священника, щоб той хоч трохи полегшив її страждання. Він попросив її про одну послугу

Жила одна жінка. Давно померли її батьки, за ними – брати та сестри. І зовсім недавно – її діти. Ніщо в цьому житті її більше не тішило. Вона нестерпно сумувала і щоночі ридала.

Вона пішла до церкви і звернулася до священника, щоб той хоч трохи полегшив її страждання. Головне питання, яке вона хотіла поставити: “За що їй таке гірке щастя?”

Що їй відповість наймудріший із наймудріших? Священник сказав так:

“Я можу допомогти тобі. Але ти повинна мені дещо принести. Підеш у місто, стукатимешся в кожну двері. Попроси кілька зерен гірчиці в тому будинку, де ніхто не пoмирав”.

Жінка витерла сльози і вирушила виконувати вказівку. Вона стукала в кожну хату, кожен господар готовий був відсипати їй гірчичні зерна жменями, але вони говорили:

“У нашому будинку багато хто вмиpaв”.

Тоді жінка віддалялася і стукала до інших. Вона пройшла сотні будинків, але так і не отримала жодного зернятка.

До кінця дня на жінку зійшло осяяння.

– Ти принесла зерна? – Запитав cвященник.

– Ні, я повернулася до тебе з порожніми руками. Але я зрозуміла, що смерть – це не особисте покарання, а частина життя.