Здається,що це я все життя був дурником

На с в сім’ї два брата. Він молодший на рік за мене. Але в нього від маленького була затримка в розвитку. Він пізно почав ходити, говорити, читати. В школі двічі залишали на другий рік, та й закінчити її він не зміг, після 7 класу просто пішов зі школи. Всі казали,що він “дурник”

Але тепер я задумуюсь: а чи справді саме він дурник? Прожив гідне життя. Зараз йому 57 років. Є дружина, з якою прожив душа в душу. Раніше було своє СТО, але бізнес він продав через проблеми зі здоров’ям. Все життя возився або в слюсарній, або в тракторній майстерні. Замість уроків возився з тоді ще колгоспним трактором, та будь-який мотлох лагодив з дядьком Васею.

Проживши життя і озираючись на весь той тупняк, який я зробив, то сумніваюся … може дурнем був я? Нормальних відносин так і не побудував. Є дитина, яка зараз зі мною не розмовляє. Доньці вже самій 37 років. Тут сам винен – ​​постійно були якісь справи, а на дочку часу не вистачало … Та чого говорити … Навіть на квартиру не заробив. Так і живу в старій батьківській хаті. Зате свого часу по країні катався – світ дивився.

У брата є свій будинок. З нуля побудував. Купив ділянку за ціною 5 мішків картоплі … А ще всі говорили, що дурник. Дурником виявився я … Тільки зараз зрозумів, що в житті було важливо, а що – пил!