Записка на лобовому склі
Як завжди, я проспав усі будильники. Швидко одягнувшись, я вибіг з квартири. Раптом під двірником свого автомобіля я знайшов записку: ” Передзвоніть мені, будь ласка, Яна…” там був вказаний номер телефону.
«А я ще цілком нічого, раз дівчата мені самі пишуть» – подумав я про себе і відчув, як розпливаюся в посмішці. Але, на жаль, часу, для того, щоб зателефонувати у мене катастрофічно не вистачало, я й так спізнювався на роботу.
Зате, моя працездатність в цей день підвищилася в рази, як власне і самооцінка. Ще б! Якась дівчина настільки до мене небайдужа, що зважилася залишити свій номер телефону. У своїй голові я, природно вже намалював образ цієї дівчини: їй приблизно 25-27 років, вона струнка брюнетка з блакитними очима і приємним голосом. Моя логіка і здатність тверезо сприймати ситуацію в той день мене покинули.
Нарешті робочий день закінчений і я можу зробити довгоочікуваний дзвінок.
– Доброго дня, Яна. Це Артем, – сказав я щасливим голосом.
– Який Артем?
– Ви сьогодні вранці залишили мені свій номер телефону, вибачте, раніше ніяк не міг подзвонити, – сказав я, впевнений в тому, що почую у відповідь щось типу: «Ну, нарешті! Вибачте мені мою нахабність, але я не можу впоратися зі своїми почуттями! Давайте зустрінемося з Вами сьогодні ввечері!»
– Ах так, Артем. Вибачте, я чесно не зрозуміла, як це сталося. Я готова повністю відшкодувати збиток. Ви не думайте, я не втекла з місця злочину, просто я дуже поспішала, а ви ніяк не реагували на сигналізацію, – почув я у відповідь, замість очікуваних пристрасних зізнань.
– Про який злочин Ви зараз говорите? – запитав я, остаточно заплутавшись.
– А Ви не бачили? Я ж Вам бампер пом’яла! Несильно звичайно, там практично нічого не помітно, але все-таки я винна. А боржником я бути не люблю, давайте зустрінемося з Вами та обговоримо, як нам вирішити цю проблему.
У цей момент я відчув, як моя самооцінка, падає. Причому, швидкість падіння була дуже великою, – вона стрімголов скотилася з височенного обриву прямо в річку з крижаною водою.
– Я так поспішав, що навіть не помітив, – засмучено пробелькотів я, спостерігаючи за тим, як образ закоханої брюнетки, створений в моїй голові, перетворюється в туман.
Але, все-таки, ми зустрілися, для того, щоб обговорити матеріальну сторону ситуації, що склалася. І Ви не повірите, той образ, який склався в моїй голові, був абсолютно реальним. Я побачив Яну і вона виглядала точно так, як я й уявляв. Який же я був радий, що вона пом’яла бампер саме моєї машини. І тепер я щасливий володар її номера телефону.