Залишила відчиненими вікна, а зранку на мене чекав сюрприз

Домовились з подругою посидіти в кафе, обговорити останні новини та придумати щось цікаве на вихідні.  Оскільки свого власного житла в Марти немає, доводиться знімати. Жити з батьками вона категорично не хоче, не збігаються їх погляди на життя та пріоритети.

Нещодавно подруга переїхала в чергову орендовану квартиру. Вона знайшла собі дешеве житло, від якого до метро йти 5 хвилин. Але район далеко на околиці міста і такий, як вона виражається: «бабульки та коти».

Зустрілись, я й питаю: –

–  Марта, тобі напевно там класно жити? Ніхто не кричить під вікнами, поспати можна спокійно…

Вона розсміялася і розповідає:

– Кричати, не кричать, але є свої дуже нестандартні мінуси! Ось, наприклад, вчора … Спека на вулиці стоїть, а у мене ж перший поверх, від асфальту пекло таке, що вдень ​​вікна відкривати поганий варіант! Ну, я з роботи приїжджаю, відразу, всю квартиру навстіж і в бігом в душ. Виходжу з душу, хоч можна дихати, ну і, щоб спати нормально можна було, я вікна у квартирі на ніч не закриваю. Так і вчора. Вночі було жарко, вікна відкриті, я сплю. Прокидаюся по будильнику, встаю і на автоматі йду в душ. По дорозі взяла на руки кота, якого всю ніч обіймала, погладила його і пішла далі …

–  Стоп, ти що, кота собі завела?

А вона крізь сміх мені відповідає:

– Та ні звичайно! Але те, що у мене немає кота, я зрозуміла, тільки коли вже в душі стояла … До речі коли вийшла, кота вже не було. Вийшов так само як і зайшов, навіть на сніданок не залишився…