Забрала до себе стареньку маму і попросила її віддавати мені свою пенсію, розгорівся скандал

Моя мати тривалий час жила в селі одна. Тато спочив уже дуже давно, а вона так і не схотіла пов’язувати своє життя з кимось ще. Вона непогано справлялася сама.

Коли у нас стало краще з фінансами, ми знайшли для неї жінку, яка допомагала їй по дому. Декілька років все було добре. Але нещодавно маму почало підводити здоров’я. Якось вона втратила свідомість прямо посеред вулиці. Добре, що їй допомоглии.

Тоді я вирішила, що треба забирати її до нас. Тут можна і лікаря викликати, і до стаціонару її покласти. Мама такому рішенню зраділа. За один день зібрала речі та була готова їхати. Мабуть, боялася, що ми передумаємо.

Якщо чесно, я не поспішала із цим рішенням. Мені подобалося моє розмірене життя та спокій у домі. Мама – непроста людина. Я знала, що нам буде складно ужитися в одному будинку. Тим більше, що вона більше 10 років жила сама. Має свої звички, свої погляди на життя. Та й чоловік не горів бажанням. Однак обставини склалися так, що я не могла інакше. І чоловік мене у цьому підтримав.

Коли ми привезли маму в місто, довелося заново її одягнути та взути. Вона приїхала в якихось лахміттях. Хоча я впевнена, що вона мала нормальний одяг. Я відразу ж зайнялася її здоров’ям, поводила по лікарях. Тиждень вона пробула на стаціонарі, їй ставили крапельниці. Здоров’я у неї покращилось, але довелося купити багато ліків.

Тоді мені це не було накладно. Але зараз ситуація гірша. Після 24 лютого я кілька місяців не працювала, тільки недавно вийшла в офіс. Чоловікові скоротили зарплату, бо він перейшов на домашній режим роботи. Швидше за все, таку зарплату він і отримуватиме найближчим часом. Стало складно утримувати всю сім’ю та виплачувати кредит.

Тому я вирішила попросити маму, щоби вона віддавала мені свою пенсію. Хоч би якусь частину. Адже весь цей час я жодної копійки з неї не взяла, все було за наш рахунок. Але зараз стало дуже складно. Я була певна, що вона мене зрозуміє. Але не тут було. Вона розвела такий скандал. Кричала мені: «Хочеш останнє в мене відібрати?»

А я не зрозуміла, що саме ми в неї забрали. Майже рік вона жила на нашому повному забезпеченні, копійки з неї ніхто не взяв. Будинок свій вона відмовилася продавати, він порожній стоїть у селі. То що я в неї забрала? Вона мені прямо сказала: «Гроші не віддаватиму тобі, я їх відкладаю про всяк випадок. Я для того тебе і ростила, щоб у старості ні про що не турбуватися».

Не можу її зрозуміти. Адже я лише дбаю про благополуччя нашої сімʼї. Хочу, щоб ми пережили лихоліття. Не розумію, чому вона так це сприйняла. Може, я в чомусь неправа? Не варто було просити в неї гроші?