Заборонила свекрусі з’являтися у моїй оселі. Чоловік обурився і був відправлений до мами. Я і так надто довго терпіла

Заборонила свекрусі з’являтися в моїй хаті, бо втомилася постійно повторювати те саме – не треба нікуди лізти, прийшла в гості – сиди чай пий. Але до свекрухи не дійшло, довелося вказати їй, де знаходиться вихід, а заразом і чоловікові, який раптом рвонувся на захист матусі, відправити на ту ж адресу. Я й так дуже довго терпіла все це.

Заміжня я п’ять років, і всі ці роки я намагалася зі свекрухою вирішувати питання миром, згладжувати кути. Але людина по-доброму не розуміла, точніше, не хотіла розуміти.

З першого дня я була оголошена жахливою господаркою. Ми з чоловіком тоді тільки переїхали до моєї квартири, яка якийсь час здавалася.

До весілля я мешкала у батьків, у них свій будинок, а квартиру здавала. Мешканці з’їхали, ми чекати не стали, одразу ж заселилися, щоб не платити зайвого за орендовану квартиру чоловіка.

Речі не розібрані, нічого не відмито як належить, загалом, переїзд у розпалі. І це не завадило свекрусі прийти і почати вказувати пальчиком, де і що не так.

– Бачила я, звичайно, бардак, але не такий же, – театрально закочувала очі мама чоловіка.
Звісно, ​​бардак! Ми тільки-но переїхали! Ще нічого не розібрано, все валяється, про який порядок може йтися взагалі?

Але тоді я нічого не стала говорити, бо не хотіла псувати стосунки зі свекрухою просто на старті. Хоча зараз розумію, що цю вольницю треба було припиняти одразу ж на корені.

Саме з того моменту свекруха вирішила, що її святий обов’язок – це ходити до мене в будинок, пхати свій ніс, куди їй заманеться, а потім вичитувати мене за те, що все не так, як вона сказала.
Могла спокійно полізти в шафу для білизни, а потім заявити, що я неправильно складаю нижню білизну. Або залізти під ванну, знайти там пилюку і урочисто прийти мені її показати.

Я, як могла, зводила це на жарт, ще якось намагалася пом’якшити ситуацію, щоб не зірватися і не наговорити гидот, про які потім пошкодую.

Мені чомусь здавалося, що свекруха швидко награється у борця за порядок та чистоту та заспокоїться. Але вона і не думала заспокоюватися, навпаки.

Особливо її понесло, коли я народила дитину. Свекруха бігала і квохтала, що дитина росте у бардаку та антисанітарії, але допомагати й не думала.

Щоб залізти в шафу, вона мала час. А ось щоб внучку заколисати, щоб я хоч помилася швиденько – це ні, вибачте. Мене все це зі страшною силою дратувало.

Остаточно мене домогло, коли свекруха нещодавно заявила, що не дозволить синові і внучці жити в такому кошмарі, тому особисто простежить, як я прибиратиму.

А я не спала до ладу вже три дні, настрою ніякого, ще й свекруха приперлася мене повчати. Я просто вказала їй на двері і сказала, що більше я її бачити у своїй хаті не хочу.

Криків було стільки, ніби я свекруху з її дому виставила, а не зі свого. Та як я смію з нею так розмовляти, та хто я така та все інше.

Але бачачи, що мене вже це не пробиває, все-таки пішла геть. Звичайно, зателефонувавши і поскаржившись моєму чоловікові, що її, помічницю, матір та бабусю виставили за поріг.

Чоловік прийшов, почав обурюватись, що я зовсім береги поплутала, що він не дозволить так розмовляти з його мамою та виставляти її за двері.

Послухала я ці крики, відповіла, що не дозволю так спілкуватися із собою, тож чоловік може йти за своєю мамою. І я не жартувала.

Я п’ять років просила його вгамувати цю жінку, щоб вона не капала мені на мізки. Чоловік мене ігнорував. А тепер у мене зірвало плашку, тепер я більше не хочу терпіти та згладжувати кути.

Якщо чоловік розумний – повернеться, але все буде вже інакше, якщо ні, то я не пропаду. Зате над душею ніхто не стоятиме.