За що тебе любити? Невигадана історія

Моя мати розлучилася з моїм батьком, коли мені було два роки. Розлучилася просто так, через дурницю. Правда всім говорила і продовжує говорити, що він її обдурив.

Обдурив. Так. Сказав, що купив їй светр у відрядженні, а насправді не купив. Батька свого я не пам’ятаю, хоча ми листувалися якийсь час з ним, він одружився, у нього народилася дочка, думаю, що живий і донині.

Мати вийшла заміж вдруге, коли мені виповнилося п’ять років. Я в новій сім’ї була не потрібна і тому залишилася з бабусею і дідусем, а мати поїхала жити в місто. Наше селище був в 70км від нього. Якийсь час мати ще приїжджала досить часто з вітчимом в гості, а коли помер дідусь, її приїзди стали все рідше, а потім і припинилися зовсім.

Жили ми з бабусею удвох, а точніше виживали. Лихі дев’яності припали на мою юність. Я закінчила школу, пішла вчитися і працювала. Моя зарплата, бабусина пенсія якось допомагала зводити кінці з кінцями. З матір’ю я, звичайно, бачилася, але їй моє життя була нецікаве. У неї була дочка, а я ось зайва, і взагалі, показувати мене друзям вона вважала моветоном. Адже тоді треба говорити, що у неї другий шлюб, а вона це вважала ганебним. Я не горіла бажанням лізти в її життя і розуміла, що там не під масть. Хоча, ображалася, звичайно. Мати мені ніколи не допомагала, лише періодами говорила: «А за що тебе любити-то?».

Я всього добивалася в житті сама. У 23 роки вийшла заміж і народила сина, через півтора року – дочку. Мати приїжджала подивитися на онуків, але не цікавилася ними, як і мною. Коли ми розлучалися з чоловіком і був дуже важкий період в житті, мати, замість того щоб допомогти, ще більше нагнітала обстановку. Та ще чоловікові і свекрусі розповідала про мене якісь безглуздості. Навіщо їй це було треба, я не знаю.

Після мого розлучення наші з матір’ю відносини фактично зійшли нанівець. Я не знала, що моя зведена сестра встигла вийти заміж, народити і розлучитися і ніколи не бачила племінницю. А коли дізналася про це, з’ясувалося, що сестра теж була не в курсі мого незнання і навіть ображалася на мене. І ось недавно моя мати об’явилася з вимогою допомогти її сім’ї. Допомога полягає в тому, що я повинна відмовитися від своєї частки в спадщині і переписати її на зведену сестру. Їй потрібно своє власне житло, а я вже якось сама і, до того ж, у мене вже є будинок. Я не погодилася підписати відмову від частки в квартирі, сказавши, що у мене ростуть двоє дітей, яким я хочу теж забезпечити життя. І ця частка мені потрібна. Мати закотила істерику і сказала, що я її зовсім не люблю. На що я відповіла – «А за що тебе любити?»