За один день життя кардинально змінилось: її син був в шоці

Віра дуже любила своє життя. У ньому не було місця серйозності і сталості. Віра завжли бралась за нові справи,  але нічого не доводила до кінця. Її життя було сповнене різноманітних пригод  і веселощів.

Віра почала зустрічатися з хлопцем, завагітніла, але так і не вийшла за нього заміж. Зате зараз виховує сина. Вона поступила в інститут на державну форму навчання, йшла на червоний диплом, але кинула … Зате тепер сама заробляє на себе. Віра пішла працювати в офіс, “доросла”  до керівника відділу, але звільнилася через велику відповідальність, яку на неї покладали.

Зараз колишня начальниця сонно брела на роботу … офіціанткою. Вона влаштувалася в літнє кафе на березі моря. Ось це було в стилі Віри: забрати сина, здати квартиру на літо квартирантам, а самій поїхати в теплі краї без грошей за душею. І  саме таке життя приносило їй справжнє щастя.

Правда Віринеставлення до життя не зовсім поділяв син Михайло. Він постійно натякав мамі, що їй давно вже не 16, і пора задуматися про те, щоб стати більш серйозною і відповідальною. І як у такої легковажної особи міг виростити настільки серйозний дванадцятирічний хлопець? Це була загадка для всіх і в першу чергу для самої Віри.

Жінка доплентався до роботи і почала відкривати заклад. На годиннику була сьома година ранку. До восьмої почнуться «сніданки». На відпочинку люди встають рано і поспішають похлюпатися у водичці. Віра тихенько наспівувала пісню і витирала столики на терасі. Раптом її думки перервав тихий голосок:

– Як ви гарно співаєте! А я теж вмію! – сказала їй мила білява дівчинка років п’яти.

– Привіт! А ти звідки тут взялася? – запитала Віра.

– Я добуваю поїсти для нас з братиком! – тихенько прошепотіла дівчинка.

– У сенсі «добуваєш»? – уточнила Віра.

– У нас нічого їсти. Бабуся лежить хвора і нас не може нагодувати. Холодильник стоїть порожній вже місяць. Ось я ходжу по місцевим кафе і збираю те, що дадуть. – відповіла дівчинка, – До речі, а у вас хліб є? Мені вчора тут добрий дядько пів батона з сиром дав.

– Є, люба, зараз. – Віра набрала свою напарнацю і попросила терміново її підмінити, а сама відправилася зі своєю маленькою знайомою.

Дівчинка жила недалеко від кафе в старій занедбаній квартирі. Двері в неї не закривалася. На брудній підлозі сидів маленький кучерявий хлопчик двох років. Він жадібно почав жувати хліб, який протягнула йому дівчинка. У дальньому кутку кімнати стояло ліжко. На ньому лежала жінка похилого віку.

– Таня! Таня! – нестямно покликала вона, прийнявши Віру за якусь Таню. – Припиняй пити, дивись які дітки нещасні! Не пий більше … – і перейшла на зловісний шепіт.

Віра викликала швидку. Лікарі приїхали швидко. Як виявилося, жінка вмирала і єдине, що вони змогли зробити – це забрати її в лікарню без будь-яких прогнозів.

Віра пройшлася по сусідах. Діти нікому не були потрібні. Де перебувала матуся Олі ти Івана для них було загадкою. Тати у діток теж були різні. Про них сусіди взагалі нічого не знали, так як кавалери горе-матері змінювалися із завидною швидкістю.

Віра забрала дітей до себе. Міша дуже здивувався вчинку матері.

– Мамо, але ж ти розумієш, яка це відповідальність! Ти ж на роботу іноді встати сама не можеш, поки я тебе не розбуджу! – відповів він на її пропозицію залишити діток у себе.

Але жінку як підмінили. Вона попросила подругу оформити її до себе, щоб уникнути паперової тяганини, і почала посилено шукати хорошу роботу. Після цього, відновилася в університеті і продовжила навчання на заочній формі. Дітки її відразу ж дуже полюбили і прив’язалися. Міша, побачивши, як старається мама, почав їй у всьому допомагати.

Зараз в житті Віри з’явився гідний чоловік, який не побоявся взяти на себе відповідальність за трьох чужих дітей. А дівчина всім каже, що коли ти робиш правильний, хоч навіть і дуже важкий вибір, тебе у всіх починаннях супроводжує удача!