З віком часто приходить не мудрість, а втома. Розповідаю від чого втомилися 50-літні

Десь у книгах живуть мудрі бабусі, які завжди знають, як краще, і дбають про добро дітей, онуків та правнуків вдень та вночі.

Але по життю я все більше зустрічаю інших – втомлених, розчарованих. Та й сама часом відчуваю, що вже немає того ентузіазму молодості. І терпіння також немає. Зриваюся, кричу. Не тому, що зла, а тому, що сили скінчились. А разом ними – і самоконтроль дає тріщину.

Чому прийнято вважати, що старий означає мудрий

Це, мабуть, самі люди похилого віку придумали. Щоб молодь поважала. Звідки мудрості взятися, якщо людина до старості:

  • не заробила значних грошей, навіть не забезпечив себе, живе на пенсію;
  • не збудувала будинок, щоб ось прямо свій (якщо не власними руками то хоча б за своїм проектом);
  • не побудувала сім’ю, таку, щоб дітям захотілося таку саму;
  • дітей гідних не виростила;
  • у науці теж немає досягнень.

А навіщо тоді жила? І що залишиться після неї?

І бурчать такі старі, що молодь погана. А якою їй бути – це ж ваші діти та онуки… Яких виростили, таких і отримаєте!

І бідкаються, що пенсія маленька. У цьому відношенні їх шкода, звичайно, тому що для нинішніх людей похилого віку “правила гри” поміняли занадто пізно, щоб щось можна було зробити.

Але ось ті, кому “трохи за 40” або навіть “за 50” – чому вони нічого не змінюють у своїй поведінці? Чому ми так само ходимо на роботу і витрачаємо все до копійки? Сподіваємось, що для нас старість не настане?

І в чому тоді їхня мудрість? Чого вони можуть навчити молодь?

У 45 – баба ягідка знову, а вона – вже не почувається ягідкою. Вона – вичавлений лимон.

Нас вчили, що головне – чесно працювати, а блага самі собою “намалюються”. Не намалювалися.
Нам казали, що треба вчитися торгувати – і це брехня! Усі не можуть торгувати, хтось має ще й робити те, що решту продають. Знову брехня.

Виходить, що добре жити можна лише за рахунок інших. За рахунок того, що хтось житиме гірше.

Ми втомилися від нескінченних змін “правил”.

Знаєте, вже не потрібна допомога. Не потрібна підтримка. Не потрібно нічого безкоштовного. Просто дайте чіткі правила цього світу. І не змінюйте їх хоча б 10 років. Ми зможемо адаптуватися і накопичити мудрості. Тієї самої, якою потім ділитися можна буде.

Найстрашніше – у молоді немає майбутнього. Саме тому вони такі байдужі

Немає майбутнього – це я не про апокаліпсис. Це я про відсутність можливості планувати хоч трохи наперед.

Ми жили більш спокійно. Точно знаючи, що попереду.

Саме цього спокою не вистачає сучасної молоді. І саме від цього накопичується втома.

Доводиться постійно “смикатися”, а ці безглузді рухи тіла, які не дають результату, стомлюють сильніше, ніж будь-яка праця.