– З моєю невісткою щось не так, не розумію, чим вона взагалі думає…

Анна Дмитрівна останні роки постійно пригнічена, стурбована, не може без сліз говорити про сім’ю свого сина. Її невістка була хорошою, милою дівчиною, але після народження дитини Настю наче підмінили, а її поведінка перестала бути адекватною.

– Ну як так можна? Сидить на шиї у чоловіка, вони майже голодують, ні сорому ні совісті! – скаржиться Анна Дмитрівна подругам. – Скільки разів їй говорила – Настю, йди працюй! Ти не можеш собі дозволити сидіти вдома! Твоя дитина вже цілком самостійна, перестань над нею так трястись, з неї всі скоро сміятись через тебе будуть… Але де там, невістка не хоче навіть слухати! ..

Насті тридцять п’ять років, у неї сім’я, одинадцятирічна донька, учениця четвертого класу. Чоловік працює, хоча зарплата у нього зовсім невелика. Боргів і кредитів у них, на щастя,  немає, але навіть без них, що таке одна мізерна зарплата на сім’ю з трьох осіб в наш час? Комуналка, телефони, підручники-кружки дитині, щось гостро необхідне з взуття-одягу – і знову зуби на полицю. До наступного місяця.

У відпустку вони ніколи не їздять, нічого такого не купують. Проте Настя взагалі не працює з самого народження дочки.

– Яка там робота! – округлює вона очі. – На мені дім і дитина! Уроки, гуртки,  цілісінький день як білка в колесі! ..

Настя дійсно багато часу приділяє дочці. На серйозні заняття грошей в них немає, але Настя знайшла майже безкоштовні студії при Центрі дозвілля – вихід можна знайти завжди. Бісероплетіння, народні танці, орігамі. Зате дочка чимось зайнята. Крім того, Настя влаштовує різні  чаювання в класі на святах, постійно фонтанує ідеями в батьківському комітеті, вчить разом з донькою англійська, робить уроки, виконує всякі творчі завдання. Вона вся в четвертому класі з головою.

– Олю, а твій Андрій математику зробив? – дзвонить вона батькам  однокласників дочки. – Як ви це завдання зробили, а?

– Я не знаю. – спокійно відповідає сусідка Оля. – Я тільки з роботи прийшла … Андрійку? ти математику зробив? На ось, поговори з тіткою Настею! .. Вона щось там знову не знає, як вирішити.

За такі дзвінки  дочку Насті в класі недолюблюють і сміються з неї. Але Насті цього не зрозуміти. Вона чесно намагається вирішити глобальну проблему: як правильно виписувати слова з вправи – в рядок або в стовпчик.

– Ось матусі! – щиро не розуміє Настя працюючих подруг. – Сьома година, а вона й не знає, чи зробив син уроки. Вони ж живуть непогано! Без її зарплати б точно з голоду не померли! .. Що ж, кожному своє … Зате моя дитина під наглядом, нагодована і не шляється бозна з ким. Всіх грошей не заробиш!

За останні кілька років Настя взагалі втратила всіх подруг. Одна взяла няню до однорічного сина і вийшла на роботу, зозуля. Хоча не бідна зовсім,  а дитину кинула. Настя зрозуміти таке не може. Інша – бізнесвумен, прийшовши якось в гості та звернувши увагу на жахливі меблі та стару техніку у квартирі, покликала Настю попрацювати у своїй фірмі … кур’єром. Ліки розвозити за адресами. Настя образилася – адже один інститут закінчили, а тепер вона кур’єром буде у колишньої однокурсниці?

Були ще якісь знайомства на дитячих майданчиках, але вони давно не спілкуються. Всі давно працюють і навіть деколи не впізнають Настю на вулиці, хоча вона кидається до колишніх подруг з розпростертими обіймами – про свою дочку розповісти та про їхню дитину розпитати. А ті кивнуть і тікають. Ну так багаті стали, угу. Зазналися, забули, що ще десять років тому всі в одній пісочниці сиділи.

А тут ще й вічно незадоволена свекруха: на ґрунті свого небажання йти на роботу Настя  постійно з нею в сперечається. Анна Дмитрівна відверто не розуміє її спосіб життя. Вже на третьому році декрету свекруха  питала Настю:

– Ти що, до школи з дитиною сидіти будеш?

Їй і в страшному сні не могло привидітися таке, що ось дитина вже четвертий клас закінчує, а мати з нею все вдома сидить і нічого іншого навіть не планує. Причому дитина-то здорова,  не проблемна, адекватна. Тепер свекруха на питання про невістку просто крутить пальцем біля скроні.

Втім, невістка робить те ж саме.

– Чому ви, Анно Дмитрівно, своєму синові претензій не пред’являєте? Він – не дармоїд, ні? У нього, між іншим, сім’я, дитина. А він примудряється працювати за символічні гроші. Вечорами лежить на дивані й не переживає ні про що! Інші чоловіки роботу міняють, підробітки знаходять. А вашому синові – хоч трава не рости!

Настя щиро ображається на чоловіка – інші мужики ого-го, а цей і не старається, щоб знайти другу роботу і забезпечити сім’ю «нормально». Не так, щоб з хліба на квас, а щоб дивани поміняти, холодильник купити, ремонт зробити.

– Нічого йому не потрібно! – злиться Настя. – Як не в себе вдома! Ніби й не бачить, як люди живуть! .. Ти мужик чи не мужик зрештою? зароби!

Як вважаєте, невістка Анни Дмитрівни – дійсно дармоїдка і божевільна?

Або жінка з одинадцятирічною дитиною в нормальній сім’ї й не повинна працювати, у всякому разі, якщо бабуся не хоче взяти на себе пов’язані з внуками клопоти?

Нехай бабуся пред’являє претензії до себе і до сина – він теж  недалеко пішов, за великим рахунком. Вдома не робить нічого і на роботі не перепрацьовується.