– Їй зручно не помічати, що вона обтяжує батьків. Цілком можна взяти ситуацію під контроль і будувати життя не на шкоду іншим

Світлана розлучилася з чоловіком близько року тому. І під її опікою залишилася маленька донька, якій зараз два з половиною роки. Оскільки жили вони на території чоловіка, то довелося зібрати речі та повернутися в батьківську квартиру.

– Дитячий садок нам обіцяють мінімум через рік, – розповідає Світлана, – соціальна допомога мізерна, аліменти колишній чоловік платить з офіційної зарплати, а вона у нього мінімальна. Про допомогу своїй дитині понад установлену законом, він і чути не хоче – сміється в обличчя, мовляв, спробуй, викрутитись.

Батьки Світлани живуть у двокімнатній квартирі, однією  з кімнат вони поступилися дочці та внучці. І мама, і тато давно вже пенсіонери, оскільки крім 28-ми річної Світлани у них є і старша дочка Таня, а їй вже 40 років.

– Таня давно самостійна, – розповідає Світлана, – і живе в матеріальному плані зовсім непогано. Син виріс, квартира куплена, машина є, одягається добре, відпочивати пару раз в рік їздять … Ось з Танею у сестри й трапляються сварки та нерозуміння.

– Сіла на шию до пенсіонерів, – вважає Тетяна, – і дитину свою повісила туди ж. Дівчинку можна постаратися прилаштувати в садок, а самій вийти на роботу, та й з’їхати від старих уже. Мама з татом звикли по різних кімнатах жити, а ти їх знову потіснила, совісті в тебе немає. Їм спокій потрібен, а дочка у тебе то вередує, то хворіє, то шумить.

Таня і чути не хоче про проблеми молодшої сестри: сама народила дитину, сама і забезпечуй. Доросла вже, розлучалася теж сама, треба було головою думати. Їй дуже не подобається, що Світлана з дочкою погіршили становище батьків.

– Мама готує, – перераховує Таня претензії, – мама пере, мама і тато за дівчинкою дивляться. Садок не дають? Відмовки це, навіть якщо і не дають, то це її проблеми. Добре влаштувалася за чужий рахунок. Підробіток можна  шукати, підлоги мити вечорами зрештою. Ось побачите, вона і далі не з’їде від батьків, їй просто зручно. Хіба тільки заміж вийде знову.

Таня поїхала з дому досить рано, всього добивалася сама, батькам вона в останні роки здорово допомагала матеріально, тільки з переїздом сестри в батьківську квартиру скоротила цю допомогу до мінімуму.

– Ліки купую, – каже вона, – одяг і взуття. На щастя, знаю розміри й потреби. Перший час давала і гроші, але вони все витрачали на дочку і внучку, з ліків купували тільки дешеві аналоги, про одяг теж забули.

Самі мама з батьком нічого молодшій дочці не говорять, грошей на харчування не вимагають: шкода ж Світлану і так життя не ладиться. Але Таня налаштована рішуче.

– Утриманка вона, – каже жінка про сестру, – їй зручно не помічати, що вона обтяжує батьків. Цілком можна взяти ситуацію під контроль і будувати життя не на шкоду іншим. Без неї я б знову допомагала батькам в повному обсязі, але тягнути на собі ще й сестру з дочкою – не хочу.