Яна та Олена вже не знали, що робити зі своїми чоловіками. А вся справа в тому, що вона так часто проводили разом час, що забули про свої сімʼї. І тут хитрі дружини придумали план, як повернути їх у сімʼї

Ваня та Вася – друзі. Вони один без одного і дня не можуть прожити. Та що там дня! Години один без одного не можуть. Цілими днями разом. Або на роботі, бо працюють на одному підприємстві, чи один в одного по черзі сидять вдома.

То Вня гостює у Васі, то Вася у Вані. А коли не бачать один одного, то обов’язково зідзвонюються та з’ясовують, як у кого йдуть справи. І все б нічого, але Вася та Ваня одружені, і у них є діти.

Найбільше від їхньої дружби страждали саме їхні дружини та діти. Ну а як інакше, якщо у Васі тільки Ваня в голові, а в Вані – тільки Вася. А дружини та діти — це все так, несерйозно, дрібниці, порівняно з їхньою справжньою великою дружбою.

Просить, наприклад, дочка Васі, щоб тато зводив її до зоопарку, а Вася відповідає, що ніяк не може цього зробити.

– Чому? — сумно питає семирічна Катя у тата.

— Бо тато йде з дядьком Ванею у лазню, — відповідає Вася.

— А що ви там робите з ним? – цікавиться Катя.

– Як що? – не розумів питання дочки Вася. — Митися.

— А коли помиєтесь, сходимо до зоопарку? – Катя ще сподівалася на диво.

— А коли ми помиємось, то вже пізно буде, — казав Вася. — І ти вже спатимеш.

— Ви що, весь день митись будете? — злякано питала Катя. Вона не розуміла, як можна митися цілий день. — Хіба це так цікаво весь день митися? Невже це цікавіше зоопарку?

Вася не знав, що на це відповісти дочці, а тому розсердився і побіг скаржитися до дружини.

— Яна, подивися, на кого перетворюється наша дочка, — кричав Вася.

– А що сталося? — злякано казала Яна.

— Ну, як же! – кричав Вася. — Якщо вона вже зараз починає вимагати від мене неможливого, то що станеться, коли вона виросте. Порівнює лазню із зоопарком. Це все твоє виховання. Це ти і твоя матуся винні, що в нас росте дочка егоїстка.

Я, можна сказати, з єдиним другом у лазню вирішив сходити. Так ні. У зоопарк їй, бачте, закортіло. Що за життя! Ну як можна в такій атмосфері почуватися щасливим чоловіком і батьком, скажи!

— Звісно, ​​звісно, ​​— злякано говорила Яна. – Який ще зоопарк. Йди в баню.

І Катеня пішла до зоопарку з мамою, а навколо всі дівчатка були з мамами та татками. І Каті здавалося, що в неї взагалі тата немає.

Або, наприклад, Оленка, донька Вані, якось просила, щоб її тато відвів у кіно. Але, як з’ясувалося, не вчасно Оленка до тата звернулася з проханням своїм, бо він уже пообіцяв дядькові Васі сходити з ним на футбол.

— Дядько Вася вже великий, — переконувала тата шестирічна Оленка, — він і без тебе на футбол сходить. А мене саму в кіно не пускають.

У Вані від такої зухвалої заяви доньки, що дядько Вася вже великий і може самостійно на футбол піти волосся дибки встало.

— Це тебе мама навчила так говорити? — суворо запитав Ваня у Оленки. — Чи то твоя бабуся тебе такому вчить?

Оленка злякалася, розплакалася і побігла до мами. Ваня за нею. А всередині в нього все вирує. Прикро йому за друга свого. Неприємно йому, коли про Васю, друга його, кажуть такі слова. Та ще хто! Рідна донька!

— Це все ти і твоя мама, — кричав Ваня на свою дружину, Аллу, — налаштовуєте дитину проти мого друга. Невже так важко сходити із донькою у кіно?

— Так я ж працюю сьогодні ввечері, — виправдовується Алла.

— А ти на ранковий сеанс піди, — кричав Ваня. — Усі дитячі фільми зранку йдуть. А ввечері на свою роботу підеш. А сама не можеш, то маму свою попроси. Усьому вас треба вчити. Ну що ви за люди такі. Не розумію. Ось чому ми з Васею з півслова один одного розуміємо, а ви тільки нерви мені псуєте.

І ось дружини Васі та Вані, втомившись від їхньої прихильності один до одного і від неуваги до себе, вирішили виправити цю ситуацію.

— Якщо вже зараз не почати щось робити, далі гірше буде, — сказала Алла.

– Згодна, – підтвердила Яна.

– Зробимо так, – сказала Алла. — Давай почнемо ставити їм в приклад один одного.

– Це як? – не зрозуміла Яна

— Ну ти будеш у всьому хвалити перед Васею Ваню, а я — навпаки. Зрозуміла?

– Зрозуміла, – сказала Яна.

Протягом наступного місяця Яня дізнався від своєї дружини, що Вася набагато розумніший, ніж більшість відомих їй чоловіків, талановитіший і, що найголовніше, як чоловік — він дуже цікавий.

– Я розумію Яну, – зітхаючи, говорила Алла.

— Що це ти розумієш? – цікавився Ваня.

— Розумію, чому вона така завжди щаслива, весела, — сумно відповіла Алла. — Хіба з таким чоловіком, як Вася, можна бути іншою. Я розумію тепер, чому ти з ним товаришуєш і так цінуєш його дружбу.

— Що це ти розумієш? — нервово посміхався Ваня.

– Василь – справжній мужик, – відповіла Алла, задумливо дивлячись кудись у далечінь. – З ним цікаво. Він — добрий оповідач. І взагалі… Весела людина. Він багато знає різних цікавих історій. А ти замітив, який у нього мужній погляд? З таким чоловіком будь-яка жінка, напевно, була б щасливою. Розкажи мені щось про нього.

– Що розказати? — не зрозумів Ваня

– Та що завгодно, – відповіла Алла. – Мені про нього все цікаво.

— Нема що розповідати, — сказав Ваня.

– Чому? – щиро здивувалася Алла.

— Нічого цікавго я про нього не знаю, — похмуро пробурмотів Ваня.

– Жаль, – задумливо сказала Алла і підійшла до вікна. — А чому ти так рідко запрошуєш його до нас у гості? — спитала Алла, дивлячись у вікно.

– Чому рідко? — не зрозумів Ваня. — Він учора в нас був.

— А чому його сьогодні немає? — схвильовано питала Алла, і дивилася на чоловіка широко розплющеними очима. — Може, йому не подобається, як я готую? Подзвони йому. Раптом із ним щось трапилося? А хочеш, я йому подзвоню?

– Ні, – закричав Ваня. — Я сам… йому зателефоную.

Приблизно те саме відбувалося у родині Василя.

— А як давно ти дружиш із Ванею? — питала Яна.

— Ну, як давно, — відповів Василь, — змалку можна сказати. Ще у школі потоваришували. За однією партою сиділи.

— Щасливий, — замріяно говорила Яна.

– В якому сенсі? – не зрозумів Василь.

— Та це я так, — відмахувалася Яна. – Подумала просто. — Яна зітхала. — За однією партою сиділи. Він, напевно, всім дівчаткам у вашому класі подобався.

– З чого ти взяла? — говорив Василь.

— Ну, як же! – вигукувала Яна. — Якщо він зараз такий гарний, то уявляю, який він у школі був. А покажи свої шкільні фотографії.

Василь дістав альбом і показав Яні фотографії, на яких був він і Іван. Яна з цікавістю розглядала саме ті фотографії, на яких був лише Іван.

— Та-а, — замріяно простягла Яна. — А ти маєш його дорослі фотографії?

– Є, – відповів Вася, з тривогою дивлячись на дружину. – А тобі навіщо?

— Так, — ухильно відповіла Яна. – Просто. Подивитися.

Василь почав показувати дружині фотографії у телефоні, де вони з Василем на футболі, на рибалці.

— Ой, а можна ось цю я собі скачаю, — закричала Яна, побачивши фотографію, на якій Іван тримав у руках величезного сома. — Він такий сильний. Рибина кілограмів 50, мабуть, а він її однією рукою тримає. Я дівчаткам на роботі покажу.

— Які 50, — обурився Василь, — там і 15 нема. Я ось тут тримаю рибину набагато більше.

Василь показав фото, де теж тримає великого сома. Але Яна якось байдуже подивилася на неї і знову почала дивитися на фотографію Івана.

А через місяць сталося те, що дуже сильно охолодило стосунки друзів одне до одного.

Була неділя. Рано-вранці. Іван ще спав, а Алла та Оленка вже одяглися і збиралися йти. Алла розбудила чоловіка.

– Ми йдемо гуляти, – сказала вона.

— Ідіть, куди хочете, — дозволив Ваня і повернувся на другий бік. – Я сьогодні з Васею на футбол іду.

— Ми з тіткою Яною, дядьком Васею та Катюшею йдемо на пікнік, — радісно закричала Оленка.

— Радий за вас,— промимрив Ваня і відразу схопився з ліжка,— куди ви їдете?

— На пікнік, — радісно кричала Оленка. — Дядько Вася сказав, що він навчить мене кататися на велосипедф і подарує мені вудку. Я з ним рибу ловитиму.

– Алла, що все це означає? — закричав Ваня який уже не міг спокійно дивитись на щасливе обличчя своєї доньки. – Який пікнік? Яка ще вудка та велосипед?

— Та це ми з Яною збиралися на природу, — відповіла Алла. — А Вася сам із нами напросився. Ну, як ми могли йому відмовити?

— Я з вами, — сказав Ваня, забувши, що він збирався на футбол. – Я швидко.

Ваня хотів був зателефонувати до Васі, але… подумавши трохи, вирішив цього не робити.

“Я йому покажу вудку, — думав Іван. — Я йому влаштую такий велосипед, довго пам’ятатиме. Вчитель найшовся.”

Звичайно ж, нічого подібного до Вася не говорив Олені. Він взагалі нікуди не збирався. Це Алла сказала дочці, що дядько Вася подарує їй вудку та навчить кататися на велосипеді. А Олена передала це своєму батькові так, ніби це сам дядько Вася їй сказав.

Ну і зрозуміло, що Іван не міг такого допустити, щоб якийсь чужий мужик вчив його дочку рибу ловити і на велосипеді кататися.

І точно те саме в цей час відбувалося в будинку Яни. З тією лише різницею, що за словами Каті, дядько Ваня навчить її варити юшку, розпалювати багаття і ставити намет. А найголовніше, дасть їй покерувати машиною.

– Якою машиною! – кричав Вася. – Дитині 7 років, а якийсь мужик збирається її за кермо машини посадити! Ви у своєму розумі?

– Він же твій друг, – виправдовувалася Яна. – Я думала, ти йому довіряєш, тому і я довіряю йому повністю, і все йому дозволяю.

– Що це цікаво ти йому дозволяєш? — жахнувся Вася.

— Не розумію, про що ти, — відповіла Яна, ховаючи очі, — нам уже час.

– Я з вами, – закричав Вася.

— Та ти ще не одягнений, — сказала Яна. — І не снідав.

— Я швидко одягнуся, — відповів Вася. — А поснідаю на природі.

Дві сім’ї пробули на природі два дні. За цей час Василь та Іван мало спілкувалися один з одним. Вся їх увага була прикута до своїх дружин і дочок, яких вони старанно не забували. І навіть коли одній якійсь дружині треба було кудись відійти, її чоловік обов’язково йшов разом із нею.

Надалі вони стали рідше ходити один одному у гості. Лише на дні народження. А за якийсь час і на дні народження перестали ходити. А потім Вася перейшов на іншу роботу, і вони взагалі перестали спілкуватися. Ось так і закінчилася їхня дружба.