– Який жах. Як ти це терпіла? Вигнала б цього братика, та й по всьому!

У чоловіка Оксани є старший брат. У них різниця 7 років. Мама їх одна виховувала, а тому вічно на роботі пропадала. Саша Вані і за маму, і за тата був. У садок, в школу, на тренування завжди Сашко чоловіка водив, їсти варив, з уроками допомагав.

Виросли брати, а їхні стосунки не змінились.

– Навіть з весілля фотографій, де Ваня в обнімку з братом, більше, ніж зі мною. Або я десь на задньому фоні, а Саша на передньому плані. Я фотографу за таку роботу розрахунок не хотіла давати, але ми домовилися.- жаліється Оксана.

– Я б взагалі платить не стала, ось ще! Взявся за роботу роби нормально. Наречена головна людина на будь-якому весіллі. –  здивовано сказала Оксані її новенька співробітниця

– На будь-якому, крім мого. Гаразд, чорт з ним, з весіллям. Саша працює на виробництві, там одноразовий розхідний матеріал роблять. Робочий день у нього закінчується о пів на третю. Взагалі, офіційно, зміна у нього до п’яти, але їх відпускають, коли план виконаний. Звільняється він рано. 34 роки мужику, сім’ї немає, живе з мамою. Зайнятися нічим, ось він до нас і йшов. Кожен день сидів.  Я в декреті, дитини нереально погодувати, у мене – студія. Відходити та відвертатися він не хотів, реготав – «що я там не бачив?». До того ж, годувати його треба було і розважати. Я чоловікові скаржилася – марно. Ваня приходив з роботи й з братом в приставку грати, до пізнього вечора.

– Жах якийсь. А йому самому не стрьомно було? Прийти на 20 квадратів до пари з дітьми й грати?

– Йому не стрьомно було. Найцікавіше годині о 9 вечора починалося. Свекруха приходила, за старшим синочком і молодшого побачити заодно. Щовечора! Я в душ сходити не могла: чаю їм налий, бутерброди зроби. Готувати щодня доводилося.

– Який жах. Як ти це терпіла? Вигнала б цього братика, та й по всьому!

– Виганяла. – сумно зітхнула Оксана. – Ваня за сім’ю заступався. Говорив – не подобається, сама йди, а ці поруч стоять, регочуть, «дружина – тимчасове явище, мама і брат – назавжди!». Я, як тільки Каріні рік виповнився, на роботу вийшла. Мені мама грошей на приватний садочок дала. Виходить, коли треба було платити за другий місяць, у мене до першої зарплати два тижні було. Я в саду домовилася: 5 тисяч на початку місяця заплатити, 5 – в середині. Мені назустріч пішли. У чоловіка попросила. Саша втрутився:

– Справа жінки – вдома сидіти, дітям соплі витирати, чоловікові приємно робити.

Ваня розсміявся і не дав мені грошей, сказав Саша правду говорить.

–  Я б одразу послала! Нафіг такий чоловік?

–  Якщо чесно, я про це навіть не думала. Та й коли поруч брата не було, Ваня нормальним був. На садок знову у мами взяла, що робити. Отримала першу зарплату, мене колеги в кафе запросили, відзначити. Я Вані подзвонила, щоб він дочку забрав і пішла в кафе. За дві години, поки ми там сиділи, мені чоловік подзвонив кілька разів, прийшло гнівне повідомлення від свекрухи: «Ти розважаєшся, поки чоловіки з дитиною сидять. А вони з роботи, втомилися. Безсоромна!», І від Саші пара дзвінків була, з наїздами. Я не витримала розплакалася. Мене колеги давай розпитувати, я їм все і виклала.

– Не страшно було приватне викладати.

– Накипіло, просто накипіло. Мені дівчата пораду дали слушну: «Раз не можеш сама брата чоловіка вигнати, зроби так, щоб чоловік його сам запрошувати перестав.» Загалом, сенс поради був такий: змусити чоловіка ревнувати. Я так і зробила. Додому прийшла з посиденьок годині о восьмій, вислухала яка я нехороша і пішла в душ. З душу вийшла в прозорому халатику. Ваня ні слова не сказав, а ось Саша слину ковтав. І на наступний вечір я в ньому ж ходила, але вже з панчохами. Дивлюся Саша з мене око не зводить.

– Ну як? Вийшло?

– Свекруха прийшла, поки я в душі була. Я у своєму халаті виходжу, вона мене як побачила, з кулаками кинулася, в розбещенні синів мене звинуватила, Сашу з Іваном за шкірку і додому до себе. Вчора Іван приходив, речі забрав. Сказав, що все про мене знає, що йому матуся оченята відкрила. І дочка-то невідомо від кого, і працюю-то я не тим місцем. А я дивлюся на нього і не вірю. Ніби очі відкрилися. Як згадала, скільки лайна на мене за наш шлюб вилилося, мені аж погано стало. Вигнала його, речі з балкона викинула. На всіх сорочках маркером написала «Саша ван лав» і «Мамина спідниця рулить». Не повіриш, легше стало. Як можна було бути такою дурною? Сама себе не розумію. Сьогодні спізнилася на роботу, на розлучення подала

– Так, тобі зараз непросто буде.  Але краще одній, затягнувши пояс, ніж з таким чоловіком.

– Ось і я про те. Де раніше розум був? – посміхнулася Оксана.