– Якщо ти віриш йому, а не мені, то я йду! – сказала зі сльозами дочка

Настю все життя виховувала одна мама. Батько їх покинув, коли її мама була вагітною. Мама Насті періодично намагалася збудувати стосунки з іншими чоловіками, але все закінчувалося лише інтрижками.

Одного разу, вона познайомилася з чоловіком, який за її словами, був не такий, як всі інші … Його звали Олександр, у нього за плечима два шлюби, дітей немає. Якось прийшовши з інституту, Настя звернув увагу, на те що в кімнаті лежить незнайома сумка з речами, але не надала цьому значення. Увечері мама прийшла не одна, а з Олександром. Вони оголосили, що тепер будуть жити разом.

Дівчині ця ідея не дуже сподобалася, вона не хотіла бачити стороннього чоловіка в домі, але заради маминого щастя, промовчала. Незабаром, Настя стала помічати нездоровий інтерес до себе з боку Олександра.

Прийшовши з навчання, дівчина зайшла до себе в кімнату і за звичкою, не до кінця причинивши двері, стала переодягатися. На стіні висіло дзеркало перед яким зазвичай одягалася Настя. Подивившись в нього, дівчина чітко побачила як Олександр розглядає її. Вона пережила справжній шок, швидко одяглася і закрила двері. В той день їй було навіть соромно вийти з кімнати.

На ранок наступного дня, Настя, як зазвичай, збиралася на навчання. Уже взувшись, в коридорі вона зіткнулася з Олександром, який проходячи повз вдав ніби нічого не сталося. Дівчину дратувало, що цей нахаба навіть не намагався знайти роботу, посилаючись на те, що нібито йому повинні ось-ось запропонувати гарне місце, в той час, як її мама працювала на двох роботах.

Прийшовши з навчання Настя дуже втомилася і вирішила подрімати. Вона прокинулася від того, що хтось гладить її по руці. Розплющивши очі, з жахом вона побачила перед собою Олександра.

–  Вам що потрібно? – вимовила дівчина.

– Я подумав, що ти хочеш поїсти, – відповів він.

– Нічого я не хочу! Вийдіть з моєї кімнати, – сказала Настя.

–  Гаразд тобі, я бачу як ти на мене дивишся! – нахабно сказав він.

– Що!? Ви явно щось собі придумали

–  Та знаю я, таких як ти,   не ламайся, – відповів він.

–  Ідіть геть! Інакше я все розповім мамі!, – прокричала Настя.

Вона була шокована. Серце від хвилювання вискакувало з грудей. Втім, Настя добилася свого, він пішов. В цей же день, вона все розповіла мамі, але  та їй не повірила.

–  Настя,  не вигадуй, він не така людина, – сказала мама.

– Мамо, ти мені не віриш? – зі сльозами крикнула Настя.

Тут в кімнату зайшов Олександр.

– Що сталося, дівчатка?

Мама Насті переказала йому всю розмову.

– Хіба ти їй віриш? Я б не посмів! – дуже переконливо викручувався він.

–  Доню, справді, давай припиняй цей цирк. Я знаю, ти не в захваті від нашого союзу, але хіба можна так підло наговорювати на людину?

–  Якщо ти віриш йому, а не мені, то я йду! – сказала зі сльозами дочка.

Після цього вона зібрала речі та переїхала жити до бабусі, в інше місто. Там і продовжила навчання, перевелась на заочне і влаштувалась на роботу.

Її мама залишилася з тим, кому повірила, але все життя їй довелося шкодувати про свій вчинок. Настя її так і не пробачила.